Transcript: output.mp4

Model: stt-async-v3

Part 1 (00:00:00 — 04:00:00)

Speaker 1: [uk] Дозволив. Speaker 2: [uk] І зараз я розшарю. Speaker 1: [uk] Тобто перша, друга, третя група — вони сьогодні герої, їм особлива повага. О, чудово. Ще якщо ви включите... О, супер. Все. Друзі, слухаємо дуже уважно. Speaker 2: [uk] Так, всіх вітаю. У нас сьогодні питання: історія виникнення титулу «Син людський» в Писаннях. «Син людський», якщо ми подивимось на івриті, це звучить як «бен Адам», на арамейській — «бар Енас», і на грецькій — «хвіос антропос». І я б хотів, щоб ми зараз розглянули трошки лексичний та синтаксичний аналіз цього слова, і сподіваюсь, це нам трошки допоможе зрозуміти його походження і використання. Отже, лексичний аналіз. Ну, як я вже казав, «Син людський» складається з двох слів: «бен» і «адам». Якщо говорити про «бен», ну, корінь цього слова, воно походить від «бенах», «банах», що означає «будувати», і воно є первинним іменником. Ну, має значення «син» або «нащадок», або може мати таке ширше значення «приналежний до категорії» або, тобто, має властивості чогось. Ну, тут, в принципі, частина мови, як іменники, де чоловічий рід, от, момент, що конструктивний стан воно має, що в конструктивному стані «бен» втрачає наголос і потребує наступного іменника, щоб завершити значення. Ну, можемо розглянути декілька таких прикладів ідіом, наприклад, «бен мавет» — «син смерті» або «приречений на смерть», ну, тобто, як тлумачення, або «бен хаїл» — «син сили», «хоробрий воїн», «бен бакар» — «син худоби», «теля». Е-е, да, ну, насправді тут така штука називається «сміхут» в івриті, але ми про це трошки пізніше поговоримо. Якщо говорити про «адам», то етимологія цього слова, його часто пов'язують з «адамах», тобто «земля, ґрунт», або з дієсловом «адом». Значення або може мати власне ім'я прабатька, тобто «адам», або збірне поняття, як «людство, люди». Е-е, ну, і такий момент, що воно не вказує на стать, оскільки стать, ну, в івриті — це чоловік «Іш», жінка «Іша», а скоріше воно вказує на природу, тобто людина на відміну від Бога чи тварини. Ну, і теж має, як частина мови, іменник, число, як однина, чоловічий рід і стан абсолютний. Е-е, щодо синтаксичного аналізу. Як вже зазначалося, «бен» перебуває у стані конструктивному, а «адам» — в абсолютному. І тут якраз використовується конструкція під назвою «сміхут» або «спряжений стан». В цій конструкції має бути керівне слово, тобто «бен» у нашому випадку, та кероване слово «адам». Ці два слова функціонують як одна граматична та смислова одиниця. Вони вимовляються разом, часто з макефом, тобто дефісом, і наголос падає на останнє слово «адам». Перше слово «бен» втрачає свій наголос і скорочує голосну, хоча, ну, в цьому випадку це менш помітно, ніж в інших словах, але граматично воно спирається на друге. Е-е, та, і в даному випадку це такий виходить родовий відмінок виду, тобто, ну, якщо, типу, тлумачити цей вираз, то це не син конкретного Адама, а це скоріше син з роду людей, тобто людська істота, представник людства. Ну, і по аналогії це англійське слово «mankind» або українське «землянин». В івриті визначеність у «сміхуті» визначається останнім словом, оскільки «адам» часто вживалося як збірне родове поняття без артикля, то і весь вираз є невизначеним. Ну, тобто «бен Адам» — якась людина або смертний. Ну, тут, в принципі, далі, мабуть, не буду коментувати. Да, можемо розглянути семантику і вживання в Першому Завіті. Наприклад, в книзі Єзекіля воно вживається як позначення слабкості. Тобто, і в цій книзі, до речі, це найчастіше використовуване слово «син людський». Воно більше 90 разів використовується. Бог звертається до пророка, наприклад, «сину людський, бен Адам, я тебе посилаю до нащадків Ізраїля». І синтаксична роль тут якраз, ну, звертання, да, до людини, і значення підкреслює онтологічну дистанцію. Тобто Бог є Творцем, а Єзекіль лише бен Адам, тобто смертний, створений з землі. І це таке нагадування нам про крихкість та залежність від Бога. Якщо розглядати псалми, наприклад, псалом восьмий, то тут більше як ідіома, ну, тобто будь-хто. І, ну, от прочитаю кусочок псалма: «То хто така людина, Енош, що пам'ятаєш про неї?» Або «людський син, бен Адам, що провідуєш його». Тут бачимо, в принципі, паралелізм. Ну, бен Адам є повним синонімом до Енош, тобто смертний, і означає просто будь-який представник людського роду. Е-е, щодо книги Даниїла, тут вже більше, ну, я думаю, ви знаєте, що ця книга написана двома мовами: на івриті і на арамейській. І тут якраз використовується вжито такий арамейський еквівалент «бар Енас», і він тут виступає як в образі представника людства, ну, більше вже з етимологічним царським виміром. Тобто синтаксично це те саме: син плюс людина, але в контексті видіння Даниїла цей звичайний вираз набуває унікального значення. Це, типу, хтось схожий на людину, але знаходиться там, де може бути тільки Бог, ну, на хмарах небесних, да, якщо ми там читаємо Даниїла 7:13. Е-е, та, і тут я передам слово тоді вже Ліліані, вона продовжить щодо Нового Завіту. Speaker 3: [uk] Так, дякую, вітаю. Е-е, тут ми хочемо розказати саме: Ісус повною мірою був Богом, але він також був і людиною. Ісус Христос, вживаючи цей титул для себе, підкреслював свою справжню людську природу і водночас пророчив тільго пророцтво Даниїла, вказуючи на свою майбутню славу і владу Месії. «Син людський» — це титул Месії. Христос є тим, кому дано володарювання, слава та царство. Вживаючи цей вислів, він застосовував пророцтво про Сина людського до себе. Ця фраза була добре знайома для тогочасних юдеїв, і вони розуміли її значення. Саме тому Ісус називав себе Месією. Інший зміст фрази «Син людський» полягає в тому, що Ісус насправді був людиною. Івана 4:2: «Духа Божого цим пізнавайте. Кожен дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов, був у тілі, той від Бога». Так, Ісус був Сином Божим, він був Богом своєї сутності. Водночас Ісус також був і Сином людським, його сутність була і людською. Таким чином, вираз «Син людський» вказує на те, що Ісус є Месія і що він людина. Використання Ісусом в Новому Завіті — це скромність і людство. Коли Ісус називав себе Сином людським, він вказував на своє втілення, те, що Син Божий став справжньою людиною, народженою жінкою. Також месіанське пророцтво: він застосовував образ книги Даниїла до себе, стверджуючи, що він той Месія, якому буде дана вічна влада над світом. І посередник — цей титул також підкреслював його роль посередника між Богом і людьми, що представляє людство перед Богом, як це передбачено в 1 Тимофія 2:5. Лексично «бен Адам» означає просто людина або смертний, акцент на приниженні, втіленні в зв'язку з землею Адама. Синтаксично Ісус бере цей звичайний вираз, але наповнює його змістом з Даниїла 7, арамейського «Бар Енас», створюючи унікальний титул: «Я той смертний, бен Адам, який має владу Бога». Таким чином, титул «Син людський» поєднує в собі скромність людської природи з величчю Божого Месії, який прийшов, щоб викупити людство. І по хронології в нас, наприклад, перше — бен Адам, як звичайна людина, друге — бен Адам у Єзекіїлі, як нагадування про нікчемність. Єзекіїль бачить Бога, який сяє, як розплавлений метал, а сам він лише бен Адам, шматок глини. Тут немає ніякої величі, тільки підкреслення дистанції між Творцем і творінням. Третє — бен Адам у Даниїла — це апокаліптичне значення: людина з'являється у сфері Бога на небесах, а не на землі. І четверте — бен Адам, як «Бар Енас» у Христі. Дякую за увагу. Speaker 2: [uk] Це все з вашої групи, чи ще хтось? Speaker 1: [uk] Так, ні, це все. Speaker 2: [uk] Це все, да? Speaker 1: [uk] Ну. Speaker 2: [uk] Да, друзі, а ви круті. Ви круті, тому що ви виклали майже вичерпно все те, що все те, що є у витоках цього титулу. Тому що я навмисно не хочу наперед забігати, тому що далі ж буде ще розпаковка цього титулу, а саме його використання в Євангеліях, тому що я думаю, що сам контекст, в якому цей титул використовується, він дуже буде підкреслювати ось те, що ви підкреслили в хронології, з тим, що буде там ще дещо цікаве. Тому контекст євангельський, він підсвітить ці всі витоки, які ви зуміли підкреслити. А коли ми будемо говорити про христологічне значення цього титулу, то ми ще раз переконаємося. Я думаю, що ціль цього завдання була якраз зрозуміти, що титул, в якому ми найменше всього очікували, божественність, приховує в собі найбільший натяк на на на на божественність. Чи є в тих, хто слухав групу номер один, можливо, якісь коментарі, запитання? Тому що в нас є два професіонали: Андрій і пані Ліліана зараз по витокам титулу «Син людський». Тому, друзі, уявіть собі, що в нас сидять експерти, і у вас є можливість їм задати якесь запитання. Speaker 1: [uk] Або, можливо, коментар. Speaker 2: [uk] Вони в шоці. Вони в шоці від вашої такої прискіпливої, ґрунтовної інтерпретації. Тому добре, хай вони перебувають в такому, як це сказати, спантеличеному стані. Ось, і можливо, з часом в них виникнуть певні запитання. Тому що завдання всі для семінарських були підібрані саме так, щоб ви самі розібралися в таких складних, неоднозначних темах. Чому? Тому що те, в чому ви самі розібралися, залишиться з вами. А те, в чому хтось розібрався, і вам намагався пояснити, ви це так успішно, як почули, так і і забудете. А добре, друга група тоді, хто в нас? Богдан. Де Богдан? Богдан вивісив гарну чашку з кавою і гарну каву. Так. Е, ось. Ну, давай, Богдан, я з тобою позмагаюся трошки. Я тобі свою чашку покажу. Speaker 1: [uk] Ух ти, яка у вас файна чашка. Speaker 2: [uk] Так. Тому це просто. Опа, пішла. Я можу таким чином вам показати. Да, по. Speaker 1: [uk] Наступна група в нас. Speaker 2: [uk] Окей. Да. Ну, та у нас, в принципі, всі знають, яка в нас друга група, третя, тому. Speaker 1: [uk] Вітаю. Так, друга група - це наша. Так, ми також трішки поділили між своєю групою, щоб трішки детальніше ось розібрати ці теми. Ось, тоді я поділюсь презентацією. Так, окей. І тоді Діма розпочнемо. Speaker 2: [uk] Да, наша тема про Сина людського, про те, звідки своє коріння бере цей титул і в якому контексті він використовується в Євангеліях. Далі, будь ласка. Чому це взагалі важливо знати про цей титул? І тому що це одне з найчастіших самоіменувань Ісуса в Євангеліях, і майже ніхто не називає його так напряму. Це переважно сам Ісус про себе говорить. Це цікаво, так що, незважаючи на це, на його божественну природу, він себе сам називає Син людський, тому що, ну, саме вже ця назва, вона має викликати деякі думки і питання. І поза Євангеліями в Новому Завіті титул дуже рідкісний. Тобто після його вознесіння його так вже майже ніхто не називає. Далі. Що означає Син людський? На івриті це бен Адам, і це буквально Син людини означає. Ось, у семітських мовах це може звучати як людина або як хтось із людей, або ще як можна це, ну, в сучасному перекладі, так, він це той, хто себе ідентифікує як людина. Але в Євангеліях фраза стає не просто словом, а титулом, який Ісус наповнює змістом. Тобто в самому Євангелії це вже не просто Син людський, це вже має набагато більше значення, ніж навіть можна собі уявити. Далі, будь ласка. Коріння у Старому Заповіті. Тобто ми можемо побачити, що Ісус не вперше, це звучить в Новому Заповіті, це Ісус не сам себе так називає, це у нас коріння беруться ще з Старого Заповіту, з книги Даниїла, з сьомої глави. Е, ось тут ми бачимо невеликий уривочок, ніби Син людський. Е, тобто, е, і взагалі Даниїл, він пише, от вперше описує Ісуса як Сина людського, який отримує владу, славу, царство, що йому належать всі народи, що він приходить з хмарами. Е, тобто це ще давним-давно, ну, така інтерпретація його як Сина людського, вона була озвучена. Далі. Як титул звучить у Євангеліях? Е, тобто з чим асоціюється ось цей його титул — Син людський? Е, по-перше, з владою Ісуса вже зараз, прощення гріхів, субота, авторитет, його шлях, тобто страждання, смерть та воскресіння, і що це має статися, тобто що це воля Божа, і майбутній прихід, слава, суд та спасіння. Тобто це не тільки і тут, і зараз, а це ще й про майбутнє. І далі передаю слово. Так, я тоді продовжу. Хотілось би одразу зазначити, що алюзія, так, це таке певне посилання, так, тобто посилаючись на Даниїла 7 главу. А так, і я би хотів трішки детальніше розібрати і показати таку певну різницю, так, між Марком, Матвієм і Лукою, так, чому вони писали ніби про одне і те ж саме, але насправді це були про різні речі. Ось, і почнемо ми з Марка. Так, у Марка сам титул Син людський, він працює як такий головний ключ, так, для розуміння Ісуса. І з одного боку Ісус, він має не просто людську владу, так, тому що він, е, він мав змогу прощати гріхи, так, він, е, мав змогу зцілювати, так, і панувати над злом, але водночас, е, Марко, він постійно підкреслює, що Син людський, він повинен страждати. Е, ось, і що би хотілося зазначити, що це не поразка, так, може здатися, що страждання — це одразу там ми програли, так, але, але, але Марко, він саме підкреслює, що це, е, певний план Божий, так, і він дуже сильно розкривається саме в стражданнях. Е, ось, і кульмінацію ми бачимо в Марка 10 глава 45 вірш, так, я зацитую: «Син людський приходить не як той, кому служить, а як той, хто служить і віддає». Так, це дуже цікаво, тому що це була місія Христа. Е, ось, і лише після цього, за логікою Даниїла, його шлях, він веде Христа до слави і такого певного остаточного утвердження у владі. Е, так, далі ми розберемо таке питання: чому Ісус вибирає саме цей титул, так, а не цар і месія? Да, це дуже цікаве питання насправді, тому що в ті часи, е, цар і месія — це було щось таке, хто завойовує, так, е, тобто робить якесь повстання, е, проти Риму, так, тобто тут дуже важливо нам саме розуміти контекст, в якому це було написано, і на той час саме ці поняття — цар і месія — вони мали зовсім інше значення. Е, ось, і якщо б Ісус постійно називав себе месією і царем, так, його б сприймали взагалі по-іншому. Ось, тому дуже важливо розуміти це саме в контексті. Е, і, е, титул Син людський, він дає Ісусу певну свободу, так, тобто, е, з одного боку він може говорити про свою певну таку спільність з людьми, е, а з іншого боку він може посилатися на Даниїла 7 главу, е, де Бог йому дає повну владу, так. Е, і, е, що дуже цікаво, що цей титул, він дає Христу саме змогу такого поєднання, так, тобто поєднати його владу і поєднати його страждання, так, і в цей самий момент не вписуватись всякі політичні очікування, завойовування і так далі. Тобто тут дуже цікавий момент. Е, далі ми розберемо трішки детальніше про Матвія і і Луку. Так, може здатися, що, е, вони дуже схожі, але насправді вони говорили про різні речі, хоча хотіли донести один і той самий посил. Е, Матвій і Лука, вони використовують, е, той самий зміст, так, про Сина людського, але вони хочуть показати, е, різний кут, так, тобто і максимально, е, розповісти про це різноманітно, так, і щоб це не було, не було дуже монотонно. Ось, е, саме у Матвія цей титул, він більше пов'язаний зі зі славою та судом. Так, тобто, якщо пам'ятаєте ось цей вираз, так, що, е, Син людський, він сидить праворуч сили, так, і він приходить на хмарах. І, е, саме, саме ця фраза, вона говорить про таку певну відсилку від Даниїла 7 глава, так, тобто, де Бог максимально говорить про свою справедливість. Е, ось, і якщо говорити про Луку, так, то він більше, е, він більше фокусується саме на шлях, так, тобто шлях, шлях Ісуса і його місія. Так, яка була його місія? Це прийти, е, так, знайти і спасти те, що вже було загублене. Так, тому що в ті часи, е, народ дуже сильно був загублений у своїх твердженнях, у своїх якихось певних роздумах і так далі. І, е, саме у Луки Син людський, е, це той, е, хто входить в людську історію саме через відкинення, так, тому що народ був відкинений, і, е, саме місія Христа — це спасіння. Е, і що цікаво, що це, це було зроблено з таким певним поглядом у майбутнє, що, що, що станеться потім. Е, ось, і коротко підсумовуючи, так, у Матвія це саме такий суд і престол, так, е, е, аналізуючи цю фразу, так, що він прийде на хмарах, а у Луки це певний шлях та місія, яку Ісусу судилося пройти. Е, далі ми трішки розберемо Івана, і саме тут ми можемо побачити таке трішки ширше значення. Е, тобто, що він не, не прийде колись, так. Е, і в Івана саме цей титул, він трішки виходить за рамки, так, тільки майбутнього приходу. Е, і тут Христос саме той, е, хто зійшов з неба, так, і в нього є певна чітка е місія від батька. Е, ось, і е це в один і той самий момент — це хрест, е, це прославлення, і, е, і це такий певний показ сутності Христа. Е, ось, е, тому саме в Івана це не лише Ісус, це не лише той, хто прийде і буде судити, а це той, хто вже зараз дає життя і в моменті відкриває Бога. А ось, і ми зробимо такий короткий висновок, так. А так, е, про те все, що ми говорили, так, що Марк, Лука і Матвій, вони е говорили е саме про Христа, але все з інших кутів. І що би хотілося зазначити, що вони повністю роблять таку картину, так, тобто картину Христа і картину е цієї фрази, так, Син людський, ось, щоб це було набагато краще видно. А і тому, да, через титул Син людський Ісус говорить, що він є, що з ним станеться і що буде потім, так, що ми бачили з різних кутів. А і також після воскресіння церква рідко використовує цей титул, так, бо він лишався переважно як самозначення Ісуса, так, а не як якийсь певний, певний ярлик, так, тобто що потрібно зрозуміти, що ця фраза була дуже сильною, так, і вона була настільки сильною, що саме ось Христос її дуже часто цитував. Ось, тому дякую за увагу, так, якщо будуть якісь питання, то ми з радістю відповімо. Я ще б доповнити хотів би. Мені дуже цікаво от про царя і месію, чому не так, а чому саме Син людський. Якщо ми подивимось на Старий Заповіт, тобто на Перший Заповіт, то ми бачимо, що там були ті, хто називали себе царями, або ті, кого вважали месіями. Тобто, наприклад, ну, царів у нас в Ізраїлі було дуже багато. Месією, наприклад, да, я вважали Кіра, який визволив євреїв, який повернув їх, да, дозволив збудувати другий храм. І тому мені здається, що Ісус він хотів уникнути ось цих е порівнювань, да, з минулим, тобто е, щоб його там не порівнювали з Кіром або не порівнювали з іншими царями. Ну і все одно, да, головна частина залишається, що він не хотів, щоб подумали, що він прийшов як якийсь завойовник. Але ось, щоб уникнути якихось порівнянь, це теж, я думаю, важливо. Все, да, ви ви все сказали. Дякую. Ну, тут аплодисменти, друзі. Тому що у Богдана і у Влада є готові або проповіді, або навіть такі тренінги в церкві, які ви можете провести. Ось, тому що, ну, що мені сподобалося, що ви, по-перше, дуже гарно виокремили контексти, в яких згадується в Євангеліях, а ви підкреслили акценти в кожному з синоптичних Євангелій і виокремили Євангеліє від Івана. Ось, тепер, можливо, всій групі буде зрозуміло, чого Іван в своєму Євангелії, коли завершує представляти Ісуса як втілений логос з усіма можливими месіанськими титулами, то він закінчує саме з цим титулом. Тому що він каже на кінці першого розділу: «Із цього дня і надалі ви будете бачити, як ангели будуть сходити і підніматися в небо для того, щоб служити Сину людському». А це перше. Друге — це те, що я сподіваюся, це не було сказано, але я це підкреслюю на основі сказаного, що тепер вам трошки краще буде зрозуміло, чого Ісус надає перевагу говорити про себе в третьому лиці саме з титулом Син людський. Тому що саме, якщо ми дослідили, як нам допомогли це Влад і Богдан, саме цей титул чіткіше підкреслює значення влади справжньої і значення царства або панування. Тобто, як ця влада використовується, коли ми це розглядаємо у світлі е Даниїла 7 розділу. І останнє, що би я ще підкреслив перед тим, як Ярослав підняв руку, мабуть, він має запитання. А це те, що не невипадково в Писанні цей титул вперше по відношенню до майбутнього викупителя з'являється на фоні існуючих імперій. Тобто саме на фоні існуючих царств, да, в яких влада використовується в певний спосіб. З появою месії влада і царство буде сприйматися як щось інше від того, до чого ми звикли в цьому світі. Розумієте? Ось, Ярослав, у вас питання чи коментар, чи незгода? Вітаю. Е, так, я теж із групи, де брати, щоб вони готували якусь трошки доповнити. Да, будь ласка, будь ласка. Ну, цікаво, дійсно, брати зробили акцент на книзі Даниїла. І, ну, теж я готував трошки як доповнення, що саме цікаво, що в ті часи, коли прийшов Ісус Христос, то народ його чомусь називали так, як вони бачили там в слові Божому і тому, що вони читали, знали, то називали його Христом або месією. Але важливо, що Ісус ніколи не використовував цей статус сам до себе. І дійсно акцент, що на книгу Даниїла, що вперше е Даниїл робить і говорить, що ця статус з'являється оце в 7:13. І тут дуже чудовий такий акцент. Можливо, ви бачили, що в нас багато хмаринок. Анастасія, вона зазначила там в тексті, в чаті писала. Це не просто так, тому що дійсно в 13-му вірші 7 розділа говориться: «Чосниця сон Даниїлові, що побачив у нічних видіннях, як з небесними хмарами йшов ніби Син людський, котрий наблизився стародавніми днями і був підведений до нього». Е, до нього це значить до Бога. І це дуже важливий теж акцент: Син людський, що Ісус Христос, він одночасно є і Син людський, а потім, коли він умирає, і він знову повертається до Бога, тобто він уже стає якби людина-Бог. І оце, що говориться, був піднесений до нього. Е, якщо ми е читаємо, ну, і така одна із версій, що раніше з Богом поруч нікого не було, і там був вільний престол. А коли був піднесений до нього, то це Ісус Христос змирає і підноситься і сідає по праву руку від Бога, що завдяки виходить Ісусу Христу ми маємо зв'язок між і з Богом. І далі теж 14-й розділ говорить, продовжується: «І йому було дано владу і славу, царство, аби всі народи, племена та язики йому служили. Його влада стане вічною владою, яка не має його владарювання, не буде призупинена». Так, що, ну, цікаво, десь дійсно Даниїл так описує і пояснює, хто дійсно прийшов до нас з небес і чому він Син людський саме. Угу, дякую. А дякую, Ярослав. Дуже важливий до, ну, до додаток до до того, що було сказано. Але я би нагадав про попередній семінар про Андрія і Ліліану, які якраз і дуже гарно підкреслили, що йдеться про когось як представника людства, хто знаходиться в Божій присутності. Тобто це поєднання, вони це зв'язали були, і це було дуже, я хочу це ще раз наголосити, щоб ви не забули, але це було підкреслено в попередньому семінарі. І ще таке маленьке в виді запитання вже, і ми перейдемо до третьої групи. Е, ось це те, що пам'ятаєте в кінці Євангелія. Ми, ми на це я робив наголос на на лекціях, коли ми маємо справу з синоптичними Євангеліями. Я наголошував, що в синоптичних Євангеліях майже до кінця самих Євангеліях питання щодо месіянства Ісуса залишається таким або двозначним, або невизначеним. І тільки коли вже первосвященник, коли вже його схопили в Гецеманії, коли його привели до первосвященника, первосвященник його недвозначно, дуже прямо каже: «Ми тебе Богом заклинаємо, скажи нам, чи ти Христос?» На що Ісус відповідає: «Я ти сказав, да, або я є Христос». Але він на цьому не зупиняється. Ось це відповідає на те, що Ярослав казав, чого Ісус і, ну, і хлопці в попередній, в останній е доповіді казали, чого Ісус дає перевагу саме Сину людському, а не титулу месія або цар для самовизначення в Євангеліях. Ну, тому що і цар, і месія вже були, вже здобули е значення в цьому процесі формування месіянізму, як ми з вами говорили. І це було досить таке не зовсім відповідало е тому. Тому Ісус каже: «Я є із цього часу», і він поєднує те, що щойно казав Ярослав. Він поєднує два від старозавітніх текста: це Псалом 109 і Даніїла 7 розділ. І ви побачите, як з правиці або по правицю Божу буде сидіти хто? Син людський. І коли це первосвященник почув, він на собі порвав священницький одяг, тому що в такому тлумаченні месіянства, тобто що відбувається, якщо Ісус просто каже, відповідає первосвященник: «Так, я є месія», без пояснень, тоді що чує первосвященник? Він чує, що Ісус є месія в його розумінні. Ось деколи, коли ми відповідаємо, да, і ми відчуваємо, що людина, яка нам задала запитання, у нас з нею різні розуміння цих ключових понять, то нам що тоді треба? Нам треба пояснити. І коли Ісус пояснив, це викликало ось таку реакцію, тому що в поясненні Ісуса первосвященник що відчуває? Він відчуває натяк на що? В месіянстві Ісуса натяк на божественність. Ось і він з цим не може погодитися, тому що в суто юдейському контексті: «Богдан, ти нас спокушаєш кавою». Дивіться, як він гарно готує каву. А ось: «Або ти нам винен від сьогодні всім по частці смачної кави». А ось, а тому в такому поєднанні тлумаченні Ісус на щось натякає, і цей натяк первосвященник розуміє дуже правильно. Ось що я хотів ще підкреслити. Є ще хоче хтось щось додати або запитати у Ярослава, у Богдана і у Влада? Ні, у Дмитра. Сорі, Дмитра. Сорі, сорі, сорі. Ми, ми вже охрестили, що коли ви когось називаєте Богданом, да, зараз найвище це підготовлений. Да, да, да. Вибач, вибач, я подивився і вибачився перед Дмитром. Немає. Супер. Тоді в нас третя група. Хто в нас на виході? Ми на виході, ми третя група. Зараз ми поділимося. Будь ласка. Всім видно, так? Так, так. Добре. А тільки зроби так, щоб на повний екран було. А в мене ніби на повний екран. У вас не на повний? Вже є. Зараз, зараз вже і в нас на повний. Да, супер. Слухаємо. Так, наша група, ми в нас було таке завдання спробувати пояснити, розкрити месіанське та христологічне значення титулу Син людський. Ось і є у нас такий план. Перше, що ми зробимо, це визначимо лінгвістичне значення. Потім ми згадаємо вживання Ісуса у Євангеліях цього титулу Син людський, та Син людський в кожному Євангелії, і зробимо висновки. Почнемо з лінгвістичного значення. Це те, про що вже сьогодні майже кожна група говорила, тому навряд чи тут буде щось нове. Е, титул Син людський є улюбленим самовизначенням Ісуса, який зустрічається в Новому Завіті 86 разів, 69 разів у синоптичних Євангеліях, 13, якщо не помиляюсь, в Євангелії від Івана і ще один раз там в Євреях в якомусь посланні. Цей термін майже винятково вживається лише Ісусом. Грецькою мовою цей термін найчастіше записаний як Син чоловіка, оце розумне слово грецькою, де використовується означення артикля, що підкреслює його унікальність та ефективно поєднує людськість та трансцендентність, тобто і божественність. А лінгвістична основа титулу лежить в арамейській ідіомі бар енаша, яка є неформальним титулом, а виразом. У своєму найбільш базовому сенсі Син людський просто означає людська істота. Це може стосуватися людства загалом або окремої людини. В своєму первісному вживанні в Даниїла 7:13-14, що вже сьогодні згадували брати, це був скоріше опис подібний до Сина людського, а не титул. Таким чином, базове лінгвістичне значення терміну підкреслює людськість Ісуса. І далі ми переходимо, я передаю слово братам. Так, я продовжу. І, використовуючи такий титул, як Син людський, чітко можна класифікувати за контекстами, що розкривають різні грані місії. І перше, що би ми хотіли виділити, це контекст земного служіння та влади його, тобто ця його сучасна діяльність. Перше - це влада прощати гріхи. Тобто в Марка 2:10 він зазначає, щоб знали ви, що Син людський має владу на землі прощати гріхи. Тут Божа влада, вона приписується якби людині. Влада над суботою в Марка 2:28 визначається, що тож Син людський є господарем і суботи. Е, він - це останній тлумач закона. І влада приймати грішників вживається в контексті спілкування з відкинутими. Наприклад, ми можемо це побачити в Луки 19:10, де Син людський прийшов знайти та врятувати загиблих. Другий пункт ми би виділили - це контекст страждання, смерті та воскресіння. Тобто це пророцтва про долю. Перше проголошення страждань в Марка 8:31: «Йому треба багато страждати, бути вбитим та на третій день воскреснути». Е, також полягає у викупі. Син людський не для того прийшов, щоб йому служили, а щоб служили і дали душу свою як викуп за многих. Це прямий зв'язок з Ісаєю 53 глави. А також про зраду і смерть. Син людський йде не про, як іде, як про нього написано, написано в Матвія 26:24. Це підкреслює його таку відповідність писанню. І третє - це контекст есхатологічної слави. Це майбутня його слава. Е, другий прихід, тобто побачити Сина людського, що йде на хмарах силою і славою великою. Це Марка 13:26. Е, те, що він суддя на престолі, коли прийде Син людський в славі своїй, і тоді сяде на престолі своєї слави в Матвія 25:31. І очікування віри - це в Луки 18:8 написано: «Ти чи знайде він віру на землі, коли прийдеш, Син людський?» І з зазначеного можна зробити такий певний висновок, що титул Син людський - це теологічний каркас, який Ісус добровільно обрав для самого себе, щоби перше - це поєднати Перший Завіт з Новим Заповідом, е також перевизначити поняття, перевизначити саме поняття місії, е відкрити парадокс його особи. Тобто він сміренний цар, е страждальний суддя, людина з небес, е також забезпечити єдність євангельської історії. Таким чином, без розуміння багатогранності е цього, так би мовити, титулу Син людський, вчення Ісуса сприймається воно фрагментарно, або як морального повчення учителя, або як як апокаліптичної прогнози. Насправді цей титул він показує, що саму неподільну єдність смиренного служителя, спасительної жертви та е верховної влади в особі Ісуса Христа, що є основною, е що є основою християнської віри. І своє слово я передаю наступному е члену нашої групи. Так, я буду, але вибачаюсь, без камери, бо можу на хмаринках вилетіти з зуму. А далі ми поговоримо про е син, ну цей таке словосполучення Син людський у кожному Євангелії. Десь будемо повторюватись з попередніми одногрупниками, але е тож словосполучення Син людський зустрічається у всіх чотирьох Євангеліях, і саме воно найчастіше використовується по відношенню до Ісуса в Євангеліях, окрім самого імені Ісус. От і почнемо з Марка. А цей вираз зустрічається 14 разів, а і виділяються три основні аспекти його вживання. Також на основі Марка а можна взагалі скласти таку схему взагалі використання е цього е виразу в Євангеліях. А але три основні такі аспекти: перший - це влада Ісуса на протязі його служіння. Ісус говорить про свою владу прощати гріхи та про те, що він господар і суботи. Друге - це страждання та воскресіння Ісуса. Ісус говорить про місію, а про місію Сина людського послужити іншим та віддати життя заради викуплення багатьох, і про воскресіння, посилаючись на виконання писання. А і третій - це грядуще пришестя Ісуса. А вираз Син людський вживається три рази в есхатологічному контексті, де останні два є алюзією, ну як вже говорили в попередній презентації, на видіння пророка Даниїла. А наступний слайд. Отже, Марк відкриває використання титулу, вказуючи на владу Ісуса прощати гріхи та його владу над суботою. Основна частина його посилань у центрі Євангелія містить передбачення страждань Сина людського. А Марк завершує свої посилання наголосом на Сині людському як судді. А це обгортання влади навколо страждання розповідає основну історію Ісуса як Сина людського від страждання до виправдання. Наступним буде Матвій, Євангеліє від Матвія. Угу, а вираз Сина людського, а Син людський зустрічається 30 разів, і використання виразу у Матвія майже таке, як у Марка. І Син людський опиняється об'єктом насміхання е за спілкування з грішниками. А це таке, що як особливе в Матвія. Далі Ісус ніби закликає своїх послідовників бути безхатьками, як він. І Матвій детально викладає вчення про грядуще пришестя Сина людського, яке стане неочікуваним та призведе до погибелі тих, хто до нього не готовий. І також Матвій чіткіше виражає розуміння Сина людського як грядущого Спасителя та Суддю. А Матвій підкреслює ототожнення Ісуса як грядущого Сина людського та як особистості, яку відторгнули на землі. Далі е буде Євангеліє від Луки. Наступний слайд. Угу, а вираз тут зустрічається 25 разів. Лука успадковує багато е з того, що каже про Сина людського з традиції, але є шість таких особливих унікальних висловлювань у нього. Е це про місію спасти те, що загинуло, е про зраду Юди. Е і там цікаво порівняти з Марком, а про його страждання та воскресіння, а та про його грядуще пришестя. І е це так синоптичні Євангелія і Євангелія від Івана. А в цьому Євангелії є як подібності із синоптичними Євангеліями, так і відмінності. Вираз Син людський зустрічається 13 разів, а подібними з іншими Євангеліями є розповідь про страждання та воскресіння. Унікальне використання виразу зустрічається в посланнях на те, що Син людський буде піднесений. А і там цікаво, що оце слово, воно перекладається, що він як буде піднесений і на хрест, і прославлений. Е цікаво було. А також, ну от прославлення м Сина людського, про владу судити, силу дарувати життя. Того, чию плоть треба їсти, того, хто сидить, сходить вниз, а того, хто підіймається, і того, на кому ангели підіймаються і спускаються з неба. А і у Івана немає зв'язку з Даниїлом, як у синоптиків. У Івана Син людський є небесною передіснуючою месіанською фігурою, яка є суддею і спасителем, подібним до Бога в описі. Дякую, передаю мікрофон Даниїлу. І я підведу підсумки. Е Син людський, цей титул є ключовим образом новозавітньої христології. Його унікальна роль у традиції полягає в тому, що він постійно пов'язаний з Ісусом як його улюблене самовизначення. Вислів використовувався Ісусом ідіоматично для позначення себе як особливого типу людини з особливим типом влади. Це можна підкреслити там, де він говорив про те, що привласнював собі те, що він може прощати гріхи, тобто що його Бог наділив цією владою прощати гріхи Сина людського саме. І зрештою він пов'язав цю асоціацію з картиною Даниїла сьомого розділа, де людина з трансцендентною здатністю приходить на хмарах до старого днями, щоб розділити суд е та суд та виправдання. Такі ідеї, це вони вже жили в часи другого храму, і їх можна побачити в творах в книзі Єноха в першому розділі про цю асоціацію. І можна наступний слайд. Називаючи себе Сином людським, Ісус говорив про свою владу прощати гріхи, то що сказав перед цим, або наглядати за суботою. Також цей приклад, який був використаний в в Євангеліях, і предрікав свої страждання. Це можна взяти з прикладу, коли Ісус з учнями, коли він відкрився як Син людський. Ну, коли Петро сказав, якщо я не помиляюсь, що ти Син Божий, він з він одразу ж після цього відкриття переходить про свої, розповідає про свої страждання. Тобто цей от зв'язочок, зв'язок встановлюється. Передрікав свої страждання і очікував власного виправдання та повернення. І сам цей вираз, як Євангелія зображують, е використаний Ісусом, ефективно поєднував людську людськість і трансцендентність. Всім дякую за увагу. Дякуємо вам. Можна повернути вашу презентацію на попередні висновки? Не ці, що щойно Даниїл читав, а на попередні. Які саме? Це там, де ось друга частина. Друга, да, до другої частини ви поробили, мабуть, проміжні висновки. Ще, ще, ще до того, як е Анастасія говорила. О, це по презентації пана Євгена. Це то, що пан Євген говорив. Так, так, так, так, так. А і в мене зараз запитання до попередніх двох груп, які робили доповіді. Що вам тут бракує, друзі? Ось, ось попередніх: Богдан, Дмитро, Ярослав, Ліліана. Хто там ще був у них? Влад. Треба вашого включення в дискусію. Ви з нами, ви з нами, чи ви не з нами? Думаємо, думаємо. А, думаємо, думаєте, думайте. Щось тут бракує, і я би хотів, щоб ви мені допомогли. Тому що в ваших презентаціях це звучало, а в третій зникло. Ми вирішили бути як євангелисти, знаєте, щоб не маєте на увазі зв'язок з Старим Заповітом. Ні, тут є, тут є, тут є поєднання Перший Завіт і Новий Завіт. Я вже бачу, що ви навіть Радислава Івановича термінологію е використовуєте. Перевизначення. То що тут бракує, Влад, з вашої презентації? І Ліліяна, хто там був з нею? От можливо, Андрій, да, Андрій, Андрій був з нею. Можливо, як посередник між Богом і людством. Можливо, але не те. А друзі, є, є шанс заробити вам гарну оцінку. Можливо, це вас не вистачає есхатологічної. Есхатологічність тут є. Є тут є і апокаліптичність, і есхатологічність. Ну, якби, як, як звісно, не впевнений. Ну, ми багато говорили про те, що ви навіть сказали, що в цьому терміні, який здається на перший погляд не настільки божественним, якраз таки є найбільш божественне визначення Ісуса. Можливо, це не так. Давид, Давид, ти щойно заробив 5% до своєї оцінки. А друзі, дивіться, дивіться, ми маємо бути дуже обережні. Але те, що мені тут трошки бракувало, що немає іншого титулу, який би настільки відверто натякав на божественність, ніж оцей титул. І саме він заплутував як тоді, так і тепер багатьох, тому що в нас є ж Син Божий титул, правда, в Євангеліях. І тому ми класично схильні думати, що Син Божий це на божественність натякає, а Син людський натякає на його людськість. Коли ви досліджуєте походження цих титулів, ви маєте прийти до діаметрально протилежних висновків. У Даниїла в висновках є слово трансцендентність. Ось трансцендентність - це теж хороший натяк в цьому напрямку, але мені тут бракувало саме ось цього. Тобто, ну, якщо ми це промахнули в дослідженні цього титулу, то ми промахнули, мені здається, те, на що нам євангелисти хочуть натякнути. Окей. Тому Давид, ти ти не з групи, але ти ти вписався, вписався в в контекст. А є ще якісь групи? Перший тільки з іншого підгрупи. А, окей. Да, можливо, є. Е, тепер в мене ще знову питання до перших двох груп. А друзі, ось дивіться, в нас було побудовано завдання таким чином, що ми спочатку розбираємося в витоках, потім ми намагаємося, ну, зрозумівши, звідки взагалі ця ідея походить, розібратися в контексті євангельському, щоб на основі цього будувати певні христологічні, а богословські висновки. Ось я вам зараз логіку трошки завдання поясню. Тобто ми після трьох е-е семінарських е-е презентацій мали десь бути, е-е, ну, мати достатньо інформації, щоб сформувати певне богословське христологічне розуміння цього титулу. Ось і всі троє ви добре впоралися. Так, було е-е повторювання певні. Ось тому що я розумію, що кожна група хотіла показати, звідки це все походить і так далі. Тому висновки робимо наступні: що коли ви досліджуєте ті титули, які а євангелисти використовують по відношенню до Ісуса, це одна справа. А я навмисно в завдання дав вам той титул, який Ісус дає перевагу використовувати по відношенню до самого себе, тому що цей титул для мене в Євангеліях найцікавіший. Ось і він е-е найтакий неоднозначніший із всіх можливих е-е титулів. Е і третє, що Ісус постійно давав перевагу інтерпретувати своє служіння публічне, свої страждання, своє повернення, саме використовуючи цей титул. Ось це для вас вже має бути достатнім таким приводом, щоби цьому приділити увагу, правда, щоб це дослідити, розібратися в цьому. Тобто я тут хотів, щоб ви зробили не тільки домашнє завдання, але ще й вивчили те, що ось на що треба звертати увагу, коли ви вивчаєте Євангеліє. Ось на які моменти треба, ось що має при, якби сказати: «Ну, цікаво, цікаво, а чого так?» І коли ви досліджуєте, то ви для себе відкриваєте цілий світ, який ви е-е, ну, який випав був е-е чогось з вашого е поля зору. Да, а в мене тоді ще питання до трьох груп, які готували це завдання. Вам було корисно дослідити саме цей титул? Ну, я можу сказати коротко. Так, е, ну, мені здається, що насправді це може здатися дуже просто. Так, син людський, типу, на що це може впливати. Але от під час дослідження мені здається, що це там, не знаю, на 50 і більше відсотків взагалі впливає на на саморозуміння. Так, як ми розуміємо е цей титул, як ми розуміємо взагалі, про що там Лука, Марк і Матвій взагалі писали, що вони мали, що вони мали на увазі. І коли ось розумієш це детально, то тобі складається повна картина. Так, чому вони саме про це писали, чому вони робили саме на такі там конкретні акценти, так, на на на його смерть, на на його славу і так далі. Тому, як на мене, це дуже важливо. Угу. Ну і ще я не хотів би вже бути таким е російською придірчивим, да, ось до до вас. А але а що ще вартує окремо дослідити, це відмінність акцентів в синоптичних Євангеліях. Прискіпливим, дякую, Богдан, а вимогливим, прискіпливим. Зараз мені вже пішли українські слова. А-а, але е порівня зробити просто таке порівняльне вивчення акцентів синоптичних і Івана. І чого в Івана Євангелії, а в нього всі акценти про Сина людського на теперішнє, на те, що відбувається тут і тепер. От якщо ви порівняєте просто навіть з тих цитат, які ви тут приводили, а це окрема цікава тема, тому що тоді ви розумієте, а опосередковано це відповідає на ваше питання: а чого в нас в Євангелії від Івана немає схатологічного вчення? А ось вам і відповідь. Ось чого. А пам'ятаєте, коли я вам на на дошці малював, чого синоптичні дивляться ось так на життя Ісуса, а Іван дивиться ось так? Да, тобто всі ці нюанси виявляються безпосередньо пов'язані. Навіть один титул він пов'язаний з таким загальним богословським підходом а до оповідання а-а життя Ісуса Христа і до богословських акцентів, які той чи інший євангелист робить. І останнє, тому що в нас є ще трошки часу перед тим, як ми зробимо перерву. Текст про владу прощати гріхи. Пам'ятаєте, в якому контексті цей текст випливає? Чотири друзі принесли людину на зцілення. Пам'ятаєте? Да. Ось я завжди кажу на основі цього тексту, що перше треба супер мати друзів. Да, якщо ви не в курсі, то дуже багато людей в цьому світі не мають друзів. А ось супер мати друзів, а ще краще мати друзів, які вірять більше, ніж ви вірите у вас, а і так далі. Тому що тут якраз віра друзів робить те, що робить. І коли вони принесли, то Ісус каже до релігійних, до релігійних вчителів, до книжників і фарисеїв. Це важливо. Як ви гадаєте, що легше сказати людині: «Встань і візьми ліжко і піди додому», чи сказати їй: «Прощаються тобі гріхи»? Тому що в цьому контексті використовується вперше титул син людський. Тож у мене до вас запитання: як ви гадаєте, що легше сказати людині? Ви нас вже питали на стані хади. Я вас вже питав, але я хочу ще раз вас запитати після того, як ви вивчили, тому що тоді ви ще не мали ось цього знання щодо титулу син людський. Ось в чому різниця. А ще я вас запитую ще раз: божественний акт заключався саме в прощенні гріхів. І де це відбувалося? В Марка, другий розділ, 10-й вірш. Там не в Євангелії, я маю на увазі, де це відбувалося в свідомості тих людей, яких Ісус запитує, коли це відбувалося, завдяки кому це відбувалося. В суботу це наче не було. Це ще вже що поєднання там? Ні, це це це ні, це трошки ти не туди пішов. Да, це вже це вже 28-й. Я поняв, були такі серед священників первосвященники, знаєте це? Да, чи ви ще цю історію не вивчали? Раз на рік відбувалося, коли приносили, і де воно відбувалося? Козла, двох козлів на в місце, в якому це відбувалося. Святе святе в храмі, а в храмі де це відбувалося? Святе святих. Дивіться, в Єрусалимі Єрусалим був центром світу, правда? А де був центр Єрусалиму в храмі? А де був центр храму святому святих? Туди мав владу заходити раз на рік первосвященник, і там він що просив прощення у Бога за кого? За народ. Коли це Ісус робить біля будинку з людиною, яка яку принесли, що це мало викликати у книжників і фарисеїв? Яку реакцію? На що тут посягає Ісус? Ну, на храм, кажучи це в відкритому місці в Галилеї. Богдан строчить: «Він більше ніж храм, храм і так далі». Ну, відповідь лежить на поверхності. Друзі, тут Ісус претендує на більше ніж людину. Просто можна це пере подивитися з іншого боку. Тут він натякає на божественність вперше, і ось це викликає непорозуміння, заплутаність і так далі. Ось в таких нюансах завжди е-е ховаються, ховаються натяки, де треба шукати відповідь. Окей, що в нас по часу? В нас є ще е-е 9 хвилин до перерви. Давайте ми зробимо трошки раніше перерву і зустрінемося з вами в 14:50. Піде? Чи вам треба більше дати часу? Трошки достатньо. Достатньо. Все, тоді в 14:50 ми з вами знову зустрічаємося, і четверта, п'ята і шості групи нам розповідають про тему, яка безпосередньо пов'язана вже з попередньою темою. Добре, все, тоді друзі, зустрічаємося через 10 хвилин. Ну що, потихеньку збираємося. Федір Федорович, поки всі збираються, хотів останню думку про трошки прокоментувати. Чому думав завжди, що сказати в стані: «Візьми постіль простіше»? Ага, все життя думав так, бо думаю, що... Ой, перепрошую, навпаки, про гріхи сказати простіше, бо... Окей, це ж є ніяк не перевіриш. Це... Ну, я завжди це сприймав, що я живу в суспільстві, де можна сказати, що хочеш, і за це тобі дослідник ніхто нічого не скаже. Тому простіше сказати, що гріхи. А на... А якщо скажеш в стані: «Візьми постіль», то це вже типу легко перевірити. Да, да, да, да, перевірити. Тому завжди так в індикації. Да, це було для мене новим, тому дуже дякую. По-іншому подивився. Да, а насправді, як бачимо, знову трошки не так. Я теж так думав довгий час, що це набагато простіше сказати, але ні. Добре, Богдан, ти з нами? Так, в нас вже є 18. А-а, чекаємо ще тоді, щоб до 20 натягнути, і тоді будемо стартувати. 19, і ще один хтось доєднається. А хто в нас? Четверта група. Всі на місці? Вітаємо, всі на місці. Так, а то тоді ми можемо... Ми можемо стартувати, а далі будемо... Чи видно презентацію? Видно, але не як презентацію. Зараз, зараз, зараз буде повні. А я щось думав, що в нас наступна тема буде царство Боже. Ну, окей, царство Боже, почекати, що треба. Добре, почекаємо, почекаємо. Е, добре. Е, нас 20, тому Єва, можеш починати. Супер! Е, наша увага вся тобі. Отлично! Е, добре, тоді будемо починати. Наша тема називається: про які саме сім свідчень йдеться в Євангелії від Івана і про що саме говорять ці свідчення. Взагалі, хотілось би почати, що м апостол Іван, ну, ймовірно, він автор Євангелія. Е, коли він вибудовував структуру Євангелія, він її зробив не абияк, просто от запхав типу багато там свідчень всяких, там знамень і прочого, але він зробив таку структуру, що е, от саме, от саме, саме все, що він вклав в Євангеліє, воно саме про себе говорило про те, що Христос дійсно є Богом, дійсно є Сином Божим. І про це він, до речі, сам свідкує в своєму Євангелії, що він сам, ну, все це він написав для того, щоб довести, що Христос є Сином Божим. І е, Євангеліє від Івана, воно починається цікаво, воно починається з того, що Іван говорить, що е, Христос, який явився, він є логосом. І е, з самого початку цим словом він наголошує про е, якби такий старт, з якого буде починатись його оповідь і з якої він буде потім будувати докази. От як ми будемо бачити потім з цих свідків там свідчення і знамення. І цей логос, він тоді не використовувався дуже там в юдейській культурі чи в релігійній культурі. Це було таке більш філософське слово, яке вказувало на те, що це вічний разум, це Господь. І саме цим словом, от якби е, Іван показує, що це Бог, і ми будемо далі говорити про Бога. І перший свідок, якщо можна, наступний слайд - це Іван Хреститель. Ми його бачимо з першої глави е, Євангеліє від Івана, якщо я не помиляюсь, так, з першої глави. І е, він з самого початку свідкує про те, що он йде отой чувачок, і він є агнцем Божим. І Іван засвідчує, що е, це той агнець, це той Христос, про якого колись говорили е, пророки, свідкувало саме писання. І ми можемо на це, до речі, поглянути в самому писанні. Це Івана перша глава, 29-й і 31-й вірш, що Іван промовив: «Он гляньте, це ягня Боже, яке забирає на себе гріх світу. Це він, про кого я казав: за мною йде той, хто величніший за мене, бо він був і до мене. Навіть я не знав його, але я прийшов хрестити людей водою, щоб народ ізраїльський знав, що він є Син Божий». І він свідкує, що той агнець Божий, який зараз йде, він дійсно є агнцем Божим. Далі ми бачимо хрещення Духом Святим. Духом Іван Хреститель наголошує на тому, що той, що він дійсно є тим, на кому я побачив голуба, про якого мені Бог казав, що це саме той, хто прийде хрестити е вогнем. І також Іван засвідчує, от саме він говорить, він починає, якби е, починає це сказання про те, що він є дійсно Сином Божим, він, він є Месією. До речі, Іван, він такий Євангеліє від Івана е, є досить, ну, сильним свідком, оскільки на нього навіть посилається сам Христос. Е, ми можемо це побачити в п'ятій главі, коли він говорить, що е, і навіть якщо би я сам свідкував за мене, сам за себе, то, ну, це не так. За мене свідкують багато, і навіть за мене свідкує людина, типу не тільки Бог за мене свідкує, та навіть свідкує людина. Ну, але хоча я і не приймаю свідчення від людини, але він, то що він говорить, дійсно істина. І це він говорив якраз про Івана Хрестителя, про дійсного свідка. І от таким чином, якби Іван додає його як одного з головних семи свідків е Євангеліє від Івана. Е, я передаю мікрофон далі. Е, так і я далі зупинюся на другому і третьому свідченнях. Е, вони, до речі, якраз показують, що розмови про Ісуса вже виходять за таких, за межі людських оцінок і переходять на рівень такого божественного об'явлення. І друге свідчення - це свідчення Бога Отця. Іван тут показує, що є найвищий можливий авторитет, і це сам Бог. Ісус прямо про це говорить в Івана 5:37: «І Батько, що послав мене, сам засвідчив про мене». Е, сам Отець, він свідчить про Сина кількома способами. Зараз трошки звернемось до Євангелія від Матвія. Е, по-перше, це голосом із неба. Під час хрещення Ісуса Бог відкрито говорить: «Це Син Мій улюблений, що я Його вподобав». Це Матвія 3:17. І те саме також повторюється під час преображення Ісуса: «Це Син Мій улюблений, Його слухайте». Матвія 17:5. Тобто Бог не мовчить і не залишає все на рівні припущень, а він прямо називає Ісуса своїм Сином. Е, по-друге, Отець також свідчить через священні писання, і у логіці Івана писання - це не просто тексти минулого, а слова Бога, які вказують на Ісуса як Месію. І по-третє, Ісус свідчить через діла, через знамення, які чинить сам Ісус. Бог свідчить через діла, які чинить Ісус. От е, і самі діла е стають доказом того, що його місія має божественне походження. І е, далі друге свідчення е - е, це е - е повне свідчення Отця про Сина. Е, так і третє свідчення - це свідчення самого Ісуса про себе. Е, і тут Іван одразу показує напругу. Там з самого початку Ісус визнає, що за юдейським законом самосвідчення не є достатнім. В Івана 5:31: «Коли я свідчу сам про себе, то моє свідчення не є правдивим». Але далі він вже пояснює, чому його свідчення все ж таки істинне. Е, хоч я і свідчу сам про себе, моє свідчення правдиве, бо я знаю, звідки я прийшов і куди йду. Е, це Івана 8:14. Тобто тут Ісус говорить не як звичайна людина, він знає своє походження від Отця і свою мету, і це вже таке знання божественного рівня. І найсильніше його самосвідчення - це твердження: «Я є». Там здається було в презентації, коли Ісус каже: «Я є світло світу, я є хліб життя, я є шлях, істина і життя». Він використовує формулу, яка напряму перегукується з Божим іменем у у Старому Завіті. Тобто Ісус не просто говорить про Бога, і він говорить як Бог. От і тут вже стає зрозуміло, чому оці два свідчення такі важливі. У другому свідченні Отець підтверджує Сина, а у третьому Син відкриває себе як той, хто прийшов від Отця. І це вже такий не рівень людських думок чи віри на відчуттях, а це рівень Божого об'явлення, на якому Іван вибудовує переконання, що Ісус - це втілений логос. І передаю слово далі. Так, я продовжу. А давайте проглянемо тоді далі наступні свідчення. Наступне свідчення - це буде Святий Дух, як Дух істини. І він названий, якби, помічником і Духом істини, що засвідчує про Ісуса, будучи, що він є, є, якби, посланий від Батька. І Дух дає людям здатність визнавати Ісуса як Господа. Також, а це ми можемо прочитати також у Івана 15:26: «Коли ж прийде Утішитель, якого я вам пошлю від Отця, Дух істини, який походить від Отця, то він засвідчить про мене». І також Коринтянам 12-й розділ, третій вірш: «Тому й кажу вам, що ніхто з тих, які промовляють Божим Духом, не скаже: "Там вона тема Ісус", і ніхто не зможе сказати: "Господь Ісус", хіба тільки Духом Святим». І вивчаючи матеріали, які були надані, одна із основних книг, яких там я проглядав, це дійсне многообразія в Новому Завіті, то там було сказано так, що про що взагалі свідчить. А Дух має подвійну функцію: це нагадувати про те, що говорив Ісус, і відкривати нову істину, свідчачи про Ісуса після його виходу. І така, як певна особливість, що це свідчення забезпечує безперервність між земним Ісусом і вірою церкви. Ну і наново сповіщаючи вість Ісуса в, якби, так би так мовити, в нових умовах. А перейдемо в наступне свідчення: це у нас діла Ісуса, а тобто, якби, чудесні знамення у нас названо. Вони доводять божественну владу Ісуса і засвідчуючи, що Батько послав його. А всім знаменням, включаючи ті, які тут показані зараз на слайді, це перетворення води на вино, зцілення хвороб, воскресіння Лазаря, насичення тисяч. Тобто вони є, так би мовити, невід'ємним доказом того, що Ісус має владу, якби, над світом. Також можемо зачитати зараз послання Івана 5:36: «А я ж маю свідчення більше, ніж свідчення Івана, адже діла, які мені доручив Отець, щоб я їх довершив, ті діла, які я роблю, свідчать про мене, що Отець мене послав». І також, якщо подивитись, заново повернусь до тих матеріалів, які були нам надані, а що було вказано, що Ісус посилається на свої справи як на доказ того, що він посланий Отцем. І цей матеріал я брав із Сандерса. Він зазначає, що в четвертому Євангелії Івана якраз чудеса прямо тлумачаться як знаки і розкривають славу Ісуса і його єдність з Отцем. Ну, як і певна така особливість, що для євангеліста Івана чудеса, а які були демонстративні Ісусом, вони приносили, якби, певне таке духовне просвітлення. Е, от як прообраз зцілення сліпого, а або також як м життя, тобто насичення хлібами тисяч людей. І передаю далі слово. Вітаю, Євгеній у нас закінчив, Євген продовжує. І наступний у нас свідок - це священні писання. А Ісус, він підтверджує, що Старий Завіт, включно з пророцтвом про Месію, свідчить саме про нього. Да, і ми можемо з вами це побачити в Івана 5-й розділ, 39-й вірш: «Дослідіть писання, адже ви думаєте через них мати вічне життя, а вони свідчать про мене». Е, Ісус підтверджує, що Старий Завіт, да, включно з пророцтвами, свідчать саме про нього. Е, Мойсей писав про Ісуса, вказуючи на його прихід. Е, усі писання вказують на Месію, яким є сам Ісус, і це підкреслює безперервність Божого плану спасіння. Е, ми з вами можемо також подивитися на в п'ятому розділі, 46-й і 47-й вірш, де написано: «Бо коли б ви вірили Мойсеєві, то вірили б і мені, адже він написав про мене. Якщо ж ви не вірите його писанням, то як ви повірите моїм словам?» І е, останній свідок, е, я би тут сказав, свідки, да, це віруючі люди. Е, один з них - це Натанаїл, який сказав: «Ти Син Божий, ти Цар Ізраїлю». Це в нас перший розділ, 49-й вірш. Е, наступна - це була Марфа, яка сказала: «Ти Христос, Син Божий, що має прийти у світ». І також е, Тома сказав: «Господь мій і Бог мій». Це свідчення тих, хто особисто зустрів Ісуса, так і визнав його божественність. От, то ми можемо підсумувати е, все, що про що ми сьогодні вам казали про цих сім свідків, е, що Іван у своєму Євангелії використовує число сім. Да, невипадково, тому що число сім означає повноту, означає завершеність. Да, і е, Іван, він вибудовує, знаєте, такий майже як судовий процес, так, крок за кроком він наводить е, докази того, що Ісус є Бог, який став людиною. Е, сам Ісус каже сім разів прямо говорить про себе через такі образи: «Да, я є світло світу, я є хліб життя, я є шлях, істина і життя». Ці слова не від не випадкові, бо формула «я є» напрямую відсилає до Божого імені у Старому Заповіті. Тобто уся структура Євангелія від Івана, вона продумана, і чи саме число сім, яке використовує Іван, показує, що його аргументація, вона повна і достатня, щоб читача не залишити в сумніву в тому, що ким є насправді Ісус Христос. І на цьому ми закінчуємо наш наш доклад, нашу презентацію. Дякую. А в е, значить, давайте так підемо, тому що а я спеціально відкрив, як я сформулював завдання. А питання стояло перед вами наступним чином: чому Євангеліє від Івана у своєму оповіданні про Ісуса як втілений логос використовує сім свідчень, сім знамень і сім тверджень? Перша група: про які саме сім свідчень йдеться і про що ці свідчення? Яке богословське значення відіграють сім знамень? Зараз ми почуємо другу доповідь. І яке хрестологічне значення мають сім тверджень? А тому мене ви трошки а-а спантеличили, тому що я думав, можливо, я щось не неправильно сформулював, завдання не чітко поставив. Давайте тоді так: ми зараз послухаємо другу групу і третю групу, і якщо всі почули так, як ви, завдання, е, тоді все спишемо на моє нечітке формулювання завдання. Якщо другі і треті мене почули е-е і інакше, тоді ми повернемося до вашої першої презентації. Не хвилюватися ні про що, тобто приводу хвилюватися не треба. А я відповім потім на а на питання, які саме сім свідчень малося на увазі саме в контексті Івана, не виходячи за рамки е-е Євангелія від Івана, тому що це так трошки буде е для всіх наступних. А ще одне із завдань цього предмету - це навчитися читати в першу чергу і розуміти твердження всередині одного із Євангелій, а потім вже виходити за рамки і порівнювати з іншими. Тому без хвилювань, група номер один, ми вам вдячні. Е, ось зараз ми подивимося, як мене почули друга і третя група, і тоді ми повернемося до першої. Добре? Добре, дякую. Все ж буває в житті, тому без хвилювань. Хто в нас другий? Number two? Ну, номер п'ять. Е, вибачте, номер п'ять і номер шість. Да, номер п'ять. Да, так, це ми тут номер п'ять. Значить, у нас почне о Богдан. Якщо ти теж почув інакше, то ми будемо ні, ми почули саме знати, кого карати за це все, тому що маєш бути хтось винен один. Я з радістю прийму будь-який удар, але ми почули так, що я зараз, в принципі, як майже ви сказали, що у нас є е-е чому Євангеліє від Івана в своєму оповіданні е про Ісуса як втілений логос використовує сім свідчень, сім знамень та сім тверджень. І у нас виходить одне - це про сім свідчень, друге - який відіграє сім знамень, і третє буде яке сім е тверджень. Тобто четверта, п'ята і шоста підготували на оце, на оці підпункти із трьох пунктів про сім. Отак ми приготували. Так, тому вас ви маєте говорити про знамення, правильно? Ми маємо говорити про всі три складові. Про знамення? Ні, про знамення. Окей, все добре. Давайте. І почне Емануель. Я сподіваюсь, там презентацію хтось запустить. Ну, при тому як запускається у нас е презентація, я хотів би сказати про те, що ми будемо говорити про сім знамень в контексті е Євангеліє від Івана. І я хочу е звернути нашу увагу з те, з того, що е, по-перше, е в контексті Євангеліє від Івана, е ці сім знамень або ці е чут, так див, вони е не використовуються як сила, то єсть динаміс, а використовується як семія, то єсть знамення. То єсть, воно е що мав на увазі Іван? Він мав на увазі те, що за цими знаменнями щось є далі, аніж те, що вони ці знамен, ну, ця сила умовна, так, вона не є само силою, то самоціллю. І вони розкривають глибшу духовну реальність, е розкриваючи славу Ісуса та його божественну природу. А знамення також часто відбувається в контексті юдейських свят або е інституцій, демонструючи, що Ісус прийшов не просто покращити старе, а замінити його новим досконалим порядком. Е, можна, будь ласка, наступний слайд? Дякую. Перетворення води на вино. Ми вже касались цієї теми е на лекціях, але ми більше дослідили, намагалися знайти щось глибше. Е, символіка заміщення. Чудо символізує заміну старого порядку води, яка символізувала в юдейській традиції, в ритуалізмі щось очищення, ну, символізувала очищення, відновлення, а і замінилось новим порядком, яке яким є Ісус Христос або вино Царства Божого. Також месіанський достаток, велика кількість вина е вказує на настання месіанської ери, що прийшов Месія, коли згідно з пророцтвами, наприклад, в Амоса 9-му розділі в 13-й вірші було надлишко, надлишок вина. І третє - це зв'язок з кров'ю. Вино також може символізувати кров Ісуса, вказуючи на його жертву, яка відбудеться в майбутньому. Можливо, так. Дякую. Зцілення сина це царе дворця. Це знамення демонструє владу Ісуса дарувати життя словом, навіть на відстані. Сила слова е чудо підкреслює, що слово Ісуса має животворючу силу. Іди, Син твій живий. І віра вимагається саме в це слово, що е ще до того, як результат стане видимим. Життя через віру. Епізод ілюструє перехід від віри, що шукає чудес, до віри, що довіряє слову Ісуса, що веде до життя. Так, можна наступний, будь ласка. І зцілення розслабленого біля купальні. А це знамення відбувається в суботу і провокує конфлікт з юдейськими лідерами, розкриваючи христологічну, ну, христологію Христа Ісуса. А діяльність Бога, зцілення в суботу, показує, що Ісус працює так само, абсолютно так само, як працює Отець. Отець мій донині робить і я роблю, що вказує на його рівність з Богом і владу над суботою. А заміна храму у цьому контексті Ісус постає як джерело зцілення, що перевершує воду купальні, яка вважалася цілішою. Передаю слово наступному. Я наступний. Всім дякую. Е, четверте чудо. Взагалі, як позначав вже Євген в попередній презентації, останній Євген, е про цифри сім. В мене є трошки окремий конспект про сім, і мені це дуже сподобалось, тому що, е-е, як вже зазначено було, що сім - це не просто якась цифра, а вона займає виняткову, виняткову таку позицію, е, в біблійній е історії. Ми знаємо, що на сьомий день створив Бог, е-е, світло. Ой, на сьомий день Бог відпочив. За сім днів він створив цей світ. Е-е, сьомий, кожен сьомий рік бу був цикл спокою. Е, сім разів по сім років наставав 50-й рік Йовель, і там багато ще інших є образів. Не буду всіх перечислювати, але е, якщо е людина тієї культури уважно побачить і подивиться на цю, е, таку, е, на цей порядок, якби знамень, чудес і свідчень, то в її голові відобразиться ціла така історія, пов'язана з цифрою сім. І там є ще гематрія. Е-е, якщо вам цікаво, зараз я вам прочитаю. Гематрія, думаю, ми пам'ятаємо, що це таке. Е, секундочку. Е, гематрія. Гематрія цифри сім відповідає буква заїн, і в ця, е, буква схожа на скіпетр або зброю. Вона символізує боротьбу за духовне в матеріальному світі, а також переможну владу, е-е, і багато іншого. Не буду все перечислювати, перейдемо далі. Четверте чудо - це насичення 5 000. І в Євангелії від Івана, шостий розділ, з одного, з першого по 15-й вірші, це єдине чудо, описано у всіх чотирьох Євангеліях. А але у Івана воно має специфічне тлумачення. Хліб життя, знамення, прямо тлумачиться як символ того, що Ісус насичує душі життям самого Месії, самого Христа, і це вказує на нього, на Ішуа, на Ісуса, як істину, манну та хліб, що зійшов з небес. Євхаристичний підтекст, хоча Іван не описує встановлення євхаристії на таємній вечері. Е, це знамення та наступна промова про хліб життя несуть глибоке євхаристичне навантаження. Можна наступний слайд, будь ласка. Ходіння по воді, Іоанна 6:21. Це знамення, що слідує за насиченням і демонструє владу Ісуса над силами природи. Е, ми знаємо, що ще є одна із історій, коли Ісус не про не тільки ходив по воді, а коли ще, е, наказав вітру і хвилям заспокоїтися. Це те, що таке нагадування про те, що і він демонструє владу над силами природи. І це як богоявлення. Ходіння по морю та слова "це я" Его Емі вказують на божественну присутність. І в першому заповіті, в Танаху, влада над морем і хвилями є прерогативою тільки Яхве. Е-е, порятунок, присутність Ішуа приносить мир і безпеку учням серед бурхливого моря, символізуючи його владу рятувати. Е, шосте - це зцілення сліпонародженого. Е, Євангеліє від Івана, дев'ятий розділ, з першого по 41-й вірші. На цьому я хочу особливо, е, загострити вашу увагу, тому що, е, ці ці розповіді, е, від відводиться цілий розділ. І скажемо так, це значущий шматок всього Євангелія, і Іван, він великий наголос на цьому робить. Е, я взяв навіть з собою новий заповіт, і, е, зараз відкрию ще свої нотатки і в коротко скажу, що особливе місце, е, для чуда зі зціленням сліпонародженого Йоханан приділяє цілий цьому цілий розділ. І це чудо зачіпляє цілу череду подій не тільки в житті зціленого, а ще в житті його сім'ї та релігійних лідерів фарисеїв. Та звершує, завершує це, коли пояснює момент із духовною сліпотою. Е, в цьому можна побачити, що запускаючи якесь одне чудо чи знамення, е, він запускає не просто як, ну, наприклад, ми візьмемо іншу ситуацію, коли був сліпий в Артемії, і він, е, в своїй сліпоті побачив, що Ісус - це син Давидів. Тобто він побачив, що, е, він Месія. Ну і якби про нього забули. А тут розгортаються такі події, е, що, е, ну, не знаю, я раджу вам почитати, е, весь цей дев'ятий розділ. Е, я вважаю, що це дуже такий широкий спектр, він, е, всього, е, зачіпляє. Це знамення ілюструє тему духовного прозріння на противагу духовній сліпоті. Е, світло для світу. Е, чудо є візуалізацією заяви Ішуа, що він є світло для світу. Воно означає, що він приносить духовне просвітлення. І історія підкреслює суд, який відбудеться через присутність Ішуа. Ті, хто визнають свою сліпоту, починають бачити, а ті, хто впевнені у своєму зорі, виявляються сліпими. Дай Бог нам такими не бути, богословами, які точно будуть впевнені, що ми точно бачимо. Е, сподіваюсь, як казав Федор Федорович, що якщо ми прочитали притчу, яку розповів Ісус, і ми все зрозуміли, то це щось непонятне. А якщо ми прочитали і нам нічого не зрозуміло, тоді ми прочитали правильно. Е, сьоме воскресіння Лазаря, е, Івана 11:144. Так само тут, е, вибачте, скину, дзвонять. Так само, як і тут, ми бачимо, що, е, Іван бере багато тексту, е, і коли він зцілює, е, від смерті, скажемо так, так, від того сну, яким заснув Лазарь, це теж зачіпляє життя багатьох людей, як і самого Лазаря, е, так і його сім'ї. І чудесним чином в цьому можна побачити, що, е, це знамення відкриває і розкриває Ішуа як того, хто має владу над смертю і сам є джерелом життя і воскресіння. Пам'ятаєте, е, одна із сестер підійшла, і він до неї запитав: "Чи віриш ти, що, е, ну, існує воскресіння?" Вона каже: "Так, десь колись там воно існує." А він каже: "Ні, це я є тим воскресінням." Е, і це ще як передвісник власного воскресіння. Повернення Лазаря до життя хоче тимчасове, е, бо він знову помре фізично, е, вказує на остаточну перемогу Ішуа над смертю у його власному воскресінні. Наступний слайд. І в цьому розкривається слава Божа. Е, метою цього знамення, як сказано в тексті, є прославленням Сину Божого. Воно стає поворотним моментом після того, як Синедріон вирішує вбити Ісуса. Я думаю, хто читав цю притчу, пам'ятає, що, е, коли Ісус підходить до печери, е, який був захований, е, Лазар, е, він каже, що скажуть ці слова тільки заради тих людей, котрі тут зібралися, бо по суті Ісус міг навіть не казати ніяких слів, а просто підійти, і Лазарь би воскрес. Але для того, щоб розкрилася ця слава, це месіанське розуміння, це, е, сім значень Его Емі, я є, і, е, його влади, е, життя, його життя над смертю і багато інших знамень, він заради людей це розповідає. І хочемо подякувати вам за вашу увагу. Я сподіваюсь, що все добре, понятно. А якщо непонятно і ви нічого не зрозуміли, то це дуже добре. Слава Богу. А ще можна я доповню в кінці останнє? Так, будь ласка. Е, також хотів би висновок зробити невеличкий, того що мета і мета знамень - це віра та життя. Ключовою метою, е, знамень було описано в Євангелії від Івана в 20-му розділі з 30-го по 31-й вірш. Написано: "Це ж написано, щоб ви вірували, що Ісус є Христос, Син Божий, і віруючі мали життя в ім'я Його." А ці знамення, вони повинні були, ну, вони мали таку мету, щоби, е, привести людей до віри і зміцнити її. Все. Дякую, дякую. Я просто, а-а, слухав вас і паралельно, вибачте, перекладав те, що хочу вам продемонструвати в кінці, що я мав на увазі цим завданням. Добре? Ось тому що я відкрив, а там російською, і я думаю, я ж не можу людям показати. А перша група може видихати, да? Да, друга група теж так же, так зрозуміло. Вже давно мали ви видихнути. Ось, не-не хвилюйтеся, я просто вам покажу. А тому що те, що ви, Євгені, в кінці підвели, е-е, то це, е, дуже добре. Але давайте ми вислухаємо третю групу. Ось, і вже коли в нас буде три свідчення різні, ось тоді ми з вами порозважаємо, що малося на увазі під цим завданням, е, і що, а-а, і-і-і чого на Івана, а-а, як оповідання про життя Ісуса можна дивитися ще з цієї перспективи, не тільки тієї, яку я вам демонстрував, е, в контексті свідоцтв, але ще і інакше. Ого! А це Ханука святкується, Богдан? Да? Ні, це не Ханука, це ще з 10-го кущів субкод залишилось. Так, зараз святкується Ханука. З чим я вас і вітаю. До речі, саме це свято позначається в Євангелії від Івана, якщо не помиляюсь, восьмий розділ. Ісус приходить в храм, це була зима і було свято оновлення. Ось, а-а, амінь. Іншого не було. Угу. А добре, е-е, а-а, добре, тоді третя група. Маєте на увазі шоста? Е, маю на увазі шосту. Вибачте, да. Є, є шоста. Шоста. Щось воно... Ну, ще раз. Я вибачаюсь, зараз щось маю. Так. Потім все. А скажіть, будь ласка, видно? Ні, нічого не видно. А зараз? Ну, тепер є. Видно. Угу. Супер. Зараз видно. Да. Всіх вітаю. Е, тема нашої презентації - це чому Євангеліє від Івана використовує сім тверджень "Я є" і яке їх христологічне значення. Іван від самого початку пише не просто історичну розповідь, це ми знаємо, на відміну від інших євангелістів. Його мета - це показати, ким насправді Ісус. І тому ці твердження "Я є" в Євангелії від Івана - це не просто якісь там метафори для повчання, а це форма самооб'явлення Ісуса, через яку розкривається його ідентичність. Наступний слайд, будь ласка. Е, і е-е, вислів "Я є" в Євангелії від Івана використовується в двох формах: без предиката, тобто просто як Его Емі. Це ми можемо побачити на прикладі, коли він каже фарисеям, що ще до народження Авраама "Я є", або, так як вже минула група згадувала, коли він йшов по воді, він також каже учням: "Не бійтеся, бо Его Емі", тобто "бо Я є". І також використовується друга форма з предикатом, тобто з таким додатком, з поясненням, тобто "Я є світло, Я є хліб життя" і так далі, і так далі. І цим самим він відкриває, відкриває себе. І тому ми це розберемо. І ці вислови, вони мають велике значення для христології, тому що вони відкривають нам ідентичність нашого Бога. Наступний слайд, будь ласка. Е, як люди розуміли цей вислів? Вони були знайомі з цим висловом, зокрема в Старому Завіті. Ми в Першому Завіті, ми з... ми вже зустрічаємося з ним. Це відома історія, як Бог Мойсею відкриває своє ім'я, тобто "Я є той, хто є". І люди були широко знайомі з цим висловом. Також я читав, що в грецькій культурі е-е Его Емі використовувалося, коли йшлася мова про якусь дуже визначну або поважну людину. Наступний слайд. Е, чому саме сім тверджень? Ми не будемо на цьому довго затримувати увагу, тому що вже минулі групи, вони розповідали, що це символіка числа сім - це повнота, завершеність, досконалість. Тому саме Іван будує в такій формі своє послання. Передаю мікрофон другому представнику. Е, вітаю всіх. І хотілось би почати е саме вже з тверджень. І перше ствердження - це "Я є хліб життя" і має таке значення, що Ісус - він джерело вічного життя, е перевищення е мани Мойсея, тобто тої мани, якої вистачало на добу. І вказано те, що Ісус є джерелом духовного життя та єдиним, хто може повністю задовільнити духовний голод людства. І як ми бачимо там в четвертому розділі, що саме було прохання дати, і е люди просили дати їм хліб життя. І також ще було таке е прохання самарянки про воду життя. І в цих обох випадках це свідчить про матеріалістичний склад розуму. Е, хоча Ісус він казав за... він піклувався про духовний стан людей. І Ісус дуже сильно приголомшив людей своєю заявою, що він є той хліб, який дав Отець. І от саме "Я є хліб життя" - це перший такий, ну, вислів з цієї серії таких висловів. І е, і во, ну, які притамани цьому Євангелію, да, в восьмому, 10-му, 11-му, 14-му, 15-му розділах е є ці вислови. Ось. І наступний вислов - це "Я є світло світу". І значення має таке, що світло, як атрибут Бога, і просвітлення творіння, е об'явлення істини. Е, це проголошує Ісуса як носія божественної істини, що виводить людей з темряви гріха і невігластва. Е, Іван зазнає, що е друге із великих самооткривань "Я є світло для світу". І це е перегукується в в пролозі там в Івана в першому розділі. У нього було життя, і життя було світлом людей. Світло світиться у темряві, і темрява не подолала його. Тобто Ісус він заявляв, що він не є лише джерелом духовного живлення, а він є справжнє світло, за допомогою якого можна було визначити, де брехня, а де істина. І е, може, ймовірно, Ісус ще він запозичив цю цю якби ілюстрацію із великого світильника е е або менори, яку запалював під час свята кущів якраз. Це Бодя він зробив як е предісторію до цього. Е, ось наступний слайд, е шостий. Так є "Я є двері". Е, це наступний вислів, який має значення єдиний доступ до спасіння і також, звісно, заперечення альтернативних шляхів і стверджує, що Ісус є єдиним законом доступу до Божого спасіння та входу в його царство. І саме оця метафора ворота, вона може здатись досить дивною, але вона саме має таку ее велику силу. І є таке як порівняння, що це як е коли ввечері пастух, він е після випасу е овець, е він повертався до кошари, то він ставав у дверях і е оглядав кожну тварину. Е, і коли вона, і коли вони заходили всередину, і продивлявся на наявність всяких подряпин чи ран. Е, і він змащував їх олією тих, які були поранені, і е щоби прискорити загоєння і давав пити, якщо вони цього хотіли. І як сказано в Псалмі 23-му, е в п'ятому вірші: "Ти Ти намастив мою голову олією, моя чаша переповнена". І е після того, як всі вівці, вони заходили в е в загін, е то він ставав, е ну, він лягав в дверях і був якби тим, хто слідкував за тваринами, і щоб ніхто не міг зайти, якийсь зловмисник чи якась дика тварина. Тобто ми бачимо, що пастух, він сам ставав дверима. І саме цей от займенник, який використовується там, я, тобто его, він підкреслює, що пастух, він був єдиним, хто визначав, хто входить до кошари, а хто залишається ззовні. Дякую. Вітаю. Е, і продовжимо далі. І ще одне із тверджень - це "Я є добрий пастир", де вказано в Івана 10-й розділ 11-й вірш, де написано: "Є пастир добрий, пастир добрий кладе свою душу завеці". Так як вже Станіслав трошки начав говорити по поводу того, що пастир чи пастух робить в отарі, так і е, якщо взяти христологічне значення, що сам Яхве є пастир, і це вказано в Псалмі 23-му і в Зекілі 34-му. Ісус перебирає функцію Бога, бо стверджує свою таку функцію, і є така як добровільна жертва. Тобто це вказано, це є отаке значення христологічне. Підкреслює його жертовну любов і турботу про своїх дітей, за яких він добровільно віддав життя. Наступний слайд. Можна далі слайд. Станіслав трошки завис. Да. Ага, да, можливо, зв'язок. Да, він задерся. Я то можу продовжити, але. Ага. А він, він у вас керує презентацією, да? Да, в нього презентація. Я вимкнулась. Я вибачаюсь. Чутно? Да, да, да. Да, да, чути. Да, я вибачаюсь. Без, без питань, з розумінням, Станіслав, без хвилювань. Зараз, одну секунду. Що таке? Ага. Скажіть, будь ласка, видно? Так. А ще ось зараз видно. Зараз видно. Наступний слайд. Ага, добре. Угу. Окей. І ще одне із тверджень, де говорить Ісус: "Є воскресіння і життя". Де вказано це, Іван вказує в 11-му розділі 25-й вірш, де говориться: "Е, це Ісус їй сказав: 'Є воскресіння життя. Хто вірчи в мене, то хоч і помре, буде жити'". І тут одне із таких тверджень, що "Я є воскресіння і життя", то єсть я маю м владу і над смерттю, і над життям. І такі христологічні значення - це воскресіння як особа, влада над смерттю, предпасхальна схотологія і стверджує владу Ісуса над смерттю та його здатність дарувати вічне життя тим, хто вірить у нього. І це все показано не тільки в одному Євангелії, але і в Євангелії Івана також. Е, Станіслав, наступний слайд. Е, ні, назад. "Я є дорога, істина і життя". І це говориться в Івана 14-й розділ 6-й вірш, де Ісус говорить йому: "Я є дорога і правда і життя. Ніхто не приходить до Отця, якщо не через мене". І одне із таких основних тверджень, що через всі, хто може мати спасіння, приходять через Христа. І тут оце Его Емі, яке дає Христос, стверджує, що він є дорога, істина і життя. І таке твердження, христологічне значення, що єдиний шлях до Отця - це тільки через Христа. Істина як особистісна реальність акцентує увагу на виключності Ісуса як єдиного посередника між Богом і людиною. Я передаю далі слово слідуючому брату. Угу. Е, далі ми е переходимо до сьомого твердження. Ісус говорив: "Я є істина, виноградна лоза". І христологічне значення - це Ісус замінює Ізраїль як виноградник, і він є центром нового Божого народу. І життя і плідність, вона можлива лише в ньому. Він вказує на необхідність е органічної єдності віруючих із Христом для того, щоб вони могли приносити духовні плоди. І Ісус, використовуючи цю метафору виноградної лози, він розширив охоплення на всіх віруючих, на та індивідуалізував її застосування. Він адаптував її до їхнього контексту, до поточної ситуації, і він підкреслив певні особливості. По-перше, те, що е існує справжній корінь. Найважливішим, як ми знаємо, найважливішим у садівництві є посадка правильного, е правильного, е дерева або лози, так щоб гарантувати належну якість плодів. І е жоден із плодів він не може бути кращим за лозу, яка його, е яка його приносить. І Ісус сказав: "Я є істина, виноградна лоза". І якщо віруючий не з'єднаний із ним, життєво важливим зв'язком, якість його плодовитості, вона буде напряму залежати від цього, і не буде цієї плодовитості, і е якість цього плоду буде неприйнятною. І знаєте, може бути гілок багато, але е якості плоду може не бути, і від цього результату взагалі немає. І підходячи до висновку, ми можемо сказати, що час, коли Ізраїль був без країни, в цей період, коли не було храму, і Бог, він за звичайними тогочасними міркуваннями, він, можна сказати, вибував із конкуренції божеств, які їх оточили, тому що Бог, який не має жодної країни, і якого неможливо почитати, він е називатись Богом в тому розумінні оточення людей, які оточували ізраїльтян, він не мав називатись Богом. Так і в цей час Ізраїль, він повністю навчився розуміти відмінність і, можна сказати, в певну міру новизну свого Бога. Тобто Бог був якраз е не просто їхнім Богом, Богом одного народу або Богом однієї країни, а він є Богом абсолютним. Тобто Бог усього, якому належать всі країни, небо і земля, і Богом, що всім володіє, Богом, якому не потрібно почитання, приношення козлів і баранів, а який справді вшановується справедливими вчинками. І Ізраїль знав, що його Бог був, ну, просто Богом, він мав значення, е можна сказати, таке всеосяжне. І таким чином "Я є" оце значення, воно, е яке звучало з цього куща неопалимого, як ми можемо бачити в першому завіті, воно наново віднайшло своє значення, що в словах Ісуса Христа. І він представляє себе якраз як той, хто є в своїй неповторності. І насамперед воно використовується як позитивне свідчення його виключності і неповторності, яку неможливо описати. І чому Євангеліє від Івана використовує саме сім тверджень "Я є"? І е ми можемо е побачити, що кожен з семи висловів він символізує особливі стосунки Ісуса з духовними потребами людей. Тобто Ісус є їхнім світлом в темряві, Ісус є відродженням в безпеку і спілкуванні, Ісус є провідником і захисником у житті, він є їхньою надією в смерті, їхньою впевненістю в розгубленості та їхнім джерелом життєвої сили. І він бажав, щоб люди прийняли е його не просто за те, що він міг їм щось дати, е за те, ким він є, за те, ким він може бути для них в їхньому житті. Е в принципі ось так виглядає наша презентація. І хотів би ще сказати, що не знаю, Діма попереджував чи ні, він не має можливості бути, але він теж е приймав участь, тому ось так. Діма мене, да, Діма мене попереджав. Е ось він казав, що е він сьогодні на важливій місії, шашлик для ветеранів. Е ось тому е він мені навіть відео скидав, скільки шашлику вони приготували для е для ветеранів. Тому я сказав: "Ну раз така місія, то з нього всім нам шашлик наступної сесії". Е тому готуйтеся, да. Він сказав, що коли я сказав, що я жартував, він каже: "А я не жартую". Тому е як казав Ісус сам сказав: "Да, ти сказав, да, ми не хотіли, але ти сказав". Да, хто за язик не тягнув, так. Так, так. Добре, дякую, друзі, дякую вам усім. Тож повертаємося до першої презентації і коментуємо все у світлі. Зараз я запущу свою презентацію. А ну лише один слайд. А ну так ви мені скажете, чи ви, чи вам буде видно. А секундочку. Видно? Так, так, все добре. Так, о, дивіться, завдання заключалося в наступному. Я хотів, щоби е ви зібрали такий конструкт або подивилися на Євангеліє від Івана як таке досконале свідчення, да, досконале свідчення, яке складається з трьох по сім. Да, три сімки - це ну майже виключно. То якщо у вас одна сімка - це досконало, а якщо три сімки - то це це геть досконало. Де є сім свідоцтв всередині самого Євангелія, є сім свідоцтв, є сім знамень і є сім тверджень. Ее ось і тут ее ідея була така, щоб ви подивилися на Євангеліє від Івана із цієї перспективи, щоб у вас, пам'ятаєте, ми коли з вами проходили луки Євангеліє від Івана, я казав, що у вас зараз має бути дуже багато ее тем для проповідей, да, в церкві. Ось щоб це стало ще однією такою. Тобто в нас є сім свідоцтв. Перша група пішла досить широко. Ось а від вас вимагалося набагато вужчого такого більш в Євангелії від Івана подивитися і і подивитися на ці свідоцтва Івана Хрестителя, Натанаїла. Ісус сам про себе свідчить: Петро, Марта, Тома. В кінці Євгенії він говорив уже про деякі із цих свідчень на кшталт Натанаїла, Марти, Томи і і і так далі. Ось ви пішли трошки ширше, що немає жодної проблеми, тому що ви нам дали такий набагато більший а контекст. Ее тобто ви витратили на підготовку більше часу, ніж я припускав, да. Тому ее е тобто це ніяк не вплине на вашу оцінку, але ідея за завданням стояла ось така, що ми з вами розпаковуємо е за кожним питанням для того, щоб мати ось цю цілісну картину, як Іван вибудовує а оповідання е про Христа, тому що ми з вами да хтось хоче мені щось сказати, чи ви говорите е з кимось. Тобто щоб ви мали, щоб ви мали таку цілісну картину е і ще раз переконалися в тому, що коли євангелісти е пишуть Євангеліє, вони мислять не історію в першочергово, а богослов'я. Тобто вони богословськи інтерпретують історію, яка відбулася а ее перед нами. Ее ось тому ее ось що я, що ось що я від вас очікував, але е перша група в занадто серйозно, давайте я так скажу, занадто серйозно підійшла до завдання. Ось і вона трошки більше захопила, ніж від вас очікували. Зараз є для вас сенс, в чому була ідея завдання? Ну зараз на фоні, а наразі вже зрозуміло, краще зрозуміло. Да, то тобто зараз я я спеціально перекладав, поки слухав вас, перекладав цей слайд, щоби щоби він був українською зрозумілою мовою. Ось і це вам може допомогти христологічно а розуміти Івана. Іван, який, як ми вже говорили з вами на лекціях, да, скоріш за все останній євангелист, який а пише а історію Ісуса. І таке враження, що він хоче якраз вкласти, вбудувати в цю історію все те, що бракує е попереднім е євангеліям, де а де немає цієї однозначності щодо хто є Ісус. Іван підходить з іншого боку, для нього ця історія дуже проста, але він хоче переконливо продемонструвати, що про це є сім свідчень, про це є сім знамень і про це є сім тверджень. І особливо твердження мають ось це а христологічне екзистенційна, христологічна екзистенційна необхідність. Тобто ми не можемо собі уявити життя без хлібу, ми не можемо собі уявити життя без світла, ми не можемо собі уявити життя без води, ми не можемо собі уявити життя без шляху і так далі. Тобто для нього ці всі твердження, особливо твердження з предикатом, це і є те, без чого людина не може існувати, а це існування не може їй відкривати Бога, який втілився а у вічному логосі в Ісусі Христі. Розумієте? Ось знамення тут от, а це нам тоді пояснює, чого не дива, а знамення. Ось тому що от знамення, як група, яка готувала е по цьому питанню е е презентацію, вона якраз сказала, що диво - це коли, ну, щось сталося, а знамення - це коли те, що сталося в між нами, свідчить про щось набагато більше, ніж є. Далі це можна ще читати ось так ее горизонтально, де ми маємо справу з тим, що е це все свідчить про щось, про когось, хто є Ісус Христос, і таким чином відповідає нам на на наші питання. Ось ось що очікувалось, очікувалось такого вибудування конструкту, де завдяки такому конструкту ви бачите, що насправді е е, ну, що можна дивитися на Євангеліє від Івана ще ось і так. Тепер трошки краще зрозуміло, ну, особливо в першій групі, да. Тобто ви зараз зрозуміли, що ви трошки ее ось так пішли, хотіли, хотіли більше е, але ее треба було зробити ось ось ось так вибудувати е бачення або розуміння Євангеліє від Івана. Чи є якісь запитання? Богдана є питання. А в мене була думка щодо того, що Ісус використовує такі знамення і те, що, як ви вже зазначили, пов'язане там хліб, вино, світло, і в цьому так само люди повинні були побачити, ну, якби оце життя, необхідність, залежність від нього. І я про це думав, але не сказав. Ну, якщо це е зробить для нашу оцінку кращу, то я скажу, що ми про це думали. Е, ну, ее, на слідуюч, слідуюч наступного разу ось, коли думаєш, то записуєш, а коли говориш, то читаєш те, що зафіксував. Це допомагає, Богдан, бо коли просто про щось думаєш, і воно не зафіксовано, і воно не в тебе перед очима, то дуже легко забути, ее, що ти хотів сказати, розумієш? Ось тому ці завдання ще і для того, щоб ви фіксували, коли готуєтеся, і у вас дивиться, які є гарні презентації, і вже коли вам в церкві десь станеться так, що пастор вам за день до до проповіді скаже, чи є у вас якась проповідь, то у вас вже є що сказати. Е, але тоді ви маєте просити у ваших колег авторського, авторське право, да, щоб щоб вони вам дозволили використовувати вашу спільні і ваші спільні напрацювання. Ну, це я вже так трошки забігаю в таку культуру авторського права, у нас цього поки що немає, але ви ж маєте колись бути першими в чомусь, правильно? Добре, друзі, тоді якщо в нас питань немає, і тепер ви розумієте, що Євангеліє від Івана ще вивчати і вивчати, правда? Тому що це семінарське було не те, щоб ми вичерпали Євангеліє від Івана, щоб ми подивилися, скільки всього там цікавого, що ще треба сидіти і вивчати. То я пропоную нам на цьому а зробити перерву, а зустрітися в 16:10, а і в нас ще буде перша, друга, третя група е героїчно сьогодні зробить ще е по одній презентації, а і а це буде на сьогодні в нас все. Добре, тож повертаємося з вами за 13 хвилин і а завершимо цю справу сьогодні. Ну що, друзі, а хто у нас? Андрій тут, бачу з першої групи. А так, наче всі є, і є, наче всі 15 тільки. А в нас є, в нас є свята цифра 20. Добре, я жартую. Андрій, а хто ще з вас, з твоєї групи тут є? А це ж інший? Да, да, да, це Богдан зараз. Окей, це ми поділилися. Угу, тоді Богдан, е-е, є ваша група? Хто має? Да, да, є Назар, є Давід. Все, тоді е-е, ми починаємо. Зараз я даю дозвіл, а є дозвіл на те, щоб ви використовували. Так, наша група підготувала презентацію на питання, що таке Царство Боже і чому в Євангеліях немає його чіткого визначення. Наступна слайд. Перед тим, як ми перейдемо до Євангелія, давайте подивимось на історію формування цього поняття. Термін Царство Боже жодного разу не згадується в канонічних книгах Старого Завіту, але про це згадується в неканонічній книзі мудрості. В Старому Завіті Бог постійно називається Царем, і в Писанні говорить про Трон Божий і його вічне правління. Так, ага. Ідентичний ключ: єврейське слово "малтух" та грецьке "петелія" мають два значення. Перше значення - це абстрактне і динамічне правління, царство, царство, влада. А вторинне значення - це територія, місце. А Царство Боже - це активна і верховна влада Бога, а не географічна зона. Наступний слайд. Так, і давайте подивимось на два вектори очікування Царства Божого в іудаїзмі. Перше - це політичне, національне відновлення Царства Давида, земне, земне могутність Ізраїлю, звільнення від язичників. Друге - апокаліптичне, космічне включення Бога в включення Бога, знищення первого світу та прихід Сина Людського, як книга Даніл нам каже. Але Ісус трансформує ці очікування. Так, я передаю слово. Да, вітаю всіх, переймаю естафету. І ми зараз почули історію е формування самого терміна е як Царство Боже. Але тут ми стикаємось з таким важливим парадоксом, що якщо Царство Боже - це центральна тема Ісуса Христа, то тому чому він жодного разу не дав чіткого визначення, що таке Царство Боже? Чому замість ясності ми маємо з вами загадки або притчі? І ми виділили три основні причини, чому це може бути так. І перше - це звучить так, як визначення равно обмеження. Природа царства, вона нерозривно пов'язана з природою самого Бога. Дати визначення царству Божому - це фактично те саме, що спробувати дати визначення Божої присутності або його правлінню. І в юдейській традиції Бог є трансцендентним, тобто таким, що виходить за межі нашого розуміння. І будь-яке людське визначення, воно автоматично обмежує те, що визначає. Тому Ісус, залишаючись у цій юдейській традиції, навмисно уникає формувань та визначень. Визначаючи Бога, ми робимо його таким зрозумілим для нас, але маленьким. І Ісус, він залишає його величним, і, як кажуть богослови, невловимим. Його не можна помістити в якісь логічні рамки. І тому Ісус, він використовував не визначення, а метафори, наприклад, як царство Боже, Боже, подібне до гірчичного зерна, закваски в тісті або скарб, захований в полі. І наступне - це динамічна природа самого Бога і його царство. Е визначення - це є щось статичне, наприклад, як фотографія. Це є статичним, але Царство Боже - це динаміка, і це рух, і також це сила. І, як Ісус каже в Матвія 11-й розділ, 12-й вірш, написано: "Царство небесне здобувається силою". У синоптичних Євангеліях прихід царства - це не настання тиші та миру, а навпаки, оголошення війни злу. Царство - це потужна сила, яка наступає на царство сатани. І коли Ісус виганяє демонів, в Матвія 12:28, він каже, що якщо я виганяю нечистих силою Духа Божого, то це є доказом того, що царство Боже вже прийшло до вас. Тобто царство - це активна подія, а не статика. І наступне - така складність визначення царства Божого - це парадокс часу між вже і ще ні. З одного боку, в Марка 1:15 Ісус каже, що царство небесне, воно вже наблизилось. Е, тобто воно нібито е вже тут, але воно ще в майбутньому. Тобто воно наблизилось. І в іншому випадку, який ми вже згадували в Матвія 12:28, Ісус каже, що царство вже прийшло, тобто досягло вас, бо він прямо зараз е робив чудеса. І це насправді важливий такий момент, який трошки е важкий для нашого розуміння, бо царство Боже, воно вже почалося з приходом Ісуса Христа, і ми це бачимо в його справах. Але е ще ні, ще не звершилось, тому що е зло ще існує в цьому світі, і ми чекаємо другого приходу Ісуса Христа. Тому царство - це процес, що розгортається, і сучасні богослови, вони називають це есхатологією, що почала здійснюватися. І в цьому є такий трошки парадокс. І останнє - це просторова загадка чи загадка. І таке питання: де шукати Боже царство? І в Луки 17:21 Ісус каже: "Царство Боже всередині вас". І багато хто думає, що це більше про стан душі, е про, ну, нашу там радість, якісь емоції. Але в контексті цього місця Ісус це каже саме фарисеям. І чи було царство в серцях фарисеїв, людей, які ненавиділи Ісуса? То я думаю, що навряд. І тому грецький прийменник, як тут написано, ентос, перекладається краще як посеред вас або між вами. І тому, коли Ісус сказав, що царство Боже всередині вас, Ісус каже, що царство стоїть прямо перед вами. Чому? Тому що перед ними стояв сам цар. І це підводить нас до головної думки, що царство є там, де є Ісус. І передаю слово Давіду. Так, дякую. Е, ну, е, з цього моменту давайте спробуємо підсумувати нашу презентацію і тему. Е, можна наступний слайд, будь ласка? Е, почнемо з зв'язку царства, поняття і месії. Е-е, знаєте, у синоптичних Євангеліях царство Боже - це розкривається не як абстрактна ідея, а реальність. Тобто не щось, е-е, не тільки щось, що буде в майбутньому, а те, що реальне. І воно от розкривається саме в особі Христа. І, е-е, таке поняття іманентність, тобто те, що не за кордонами нашого всесвіту, нашого розуміння, те, що тут і зараз. Е-е, ми вчора згадаємо оцей приклад з Луки, там де неправильний переклад був. Тобто, е-е, царство Боже всередині вас більш правильніше, точніше буде царство Боже посеред вас. Тобто воно якби наголошує на те, що царство Боже, воно в особі Христа. Ось, е, далі слова і, е, дії Ісуса - це теж як такий доказ влади. Тобто чудеса - це доказ реальної влади з цього царства. Е-е, давайте далі наступний слайд. Е, природа спасіння та універсальність. Е-е, розуміння спасіння у світлі царства, воно, е, в цілому, е-е, оце секундочку втратив. Да, е, треба розуміти, що Боже царство, воно починається саме з спасіння. Це цілісне відновлення душі, тіла і соціального статусу. І також от, е, визначення оцього шалому, єврейського слова "мир" - це не просто відсутність війни, а відновлення справедливості. У царстві вигнанців довгий сироти отримує захист і відчуття своєї потрібності. Тобто я рахую, це з цього починається царство Боже, і воно стосується, е, нинішнього, не тільки майбутнього. Активна реальність спасіння діє вже зараз, міючи життя, а не, а не, а не є лише квитком на небо після смерті. Ось, і також варто не забувати, що царство Боже, воно, е-е, якби існує на землі через, е, віруючих. Ось, тобто це не пасивне очікування, а дія, дія кожного віруючого, який поширює це царство надалі. Ось, і також один пункт - це універсальність цього царства. Е-е, вхід от в двері царства Божого, вони відкриті не тільки для юдеїв, не тільки для обраного Богом народу, а для кожного віруючого. Не, неважливо, е, його етнічне походження чи релігійний, е, статус. Тобто юдеї, е, і також цікавий є такий парадокс прийняття. Тобто часто от сини царства, от релігійна еліта тогочасно, вони себе виключають, е-е, через гордість до царства Божого. Е, тоді як от, ось такі всякі маргіналізовані групи, тобто язичники, митарі, діти, вони входять в нього через віру. Ось, і давайте останній слайд перейдемо. Це висновки, е-е, підсумуємо з самого початку. Тобто, е-е, це чому немає визначення? Тому що це ось це в цьому і полягає божественна таємниця. Ісус не дає чіткого визначення царства, бо це рівнозначно спробі дати визначення самому Богу. Е, він залишається при цьому от в юдейській традиції. Це от залишатися невловимим для для людських рамок. Е, ось далі це динамічна реальність правління Бога, яка не обмежена часом і простором. Тобто це не територія, це не те, що можна сказати: ось тут царство, воно є, а там вже Господь не править. Ні, воно всюди, де є Господь. Е, і останнє - це царство вимагає не теоретичного визначення, а життєвої відповіді, тобто прийнятої вірою. Тобто як ми можемо ввійти в це царство? Це в першу чергу от треба зрозуміти, що не можна ігнорувати царство. Треба прийняти цей виклик. Це такий невідкладний вибір: або прийняти, або відкинути. Просто зрозуміти цього недостатньо. Ось, і в Луки Ісус попереджає от про хибні реакції на царство Боже. Це, е, наприклад, конфлікт пріоритетів, коли, е, одна людина каже: от, дозволь поховати батька, і тоді я вже прийду. Ісус каже: ні, тобі треба прийняти рішення прямо зараз. І так само, е, там де він говорить про от лисиці, мають нори. Це оце емоційне захоплення без розуміння ціни. І, е, на останок це довіра. Відповідь на царство - це крок довіри, навіть коли обставини складні і логіка світу каже інше. Ось, е, в цілому це все. Ось такі висновки. Ще одне, мабуть, хотів додати, що, е, як раніше Назар говорив про, е, очікування царства Божого, як вони не виправдалися в, е, Ісусі, тому що вони, е, очікували його, е, як політичного лідера, і він не виявився політичним лідером тогочасним. І так само ось очікування царства Божого було як есхатологічним, апокаліптичним, перепрошую. Тобто, е, ось саме оцей апокаліпсис, то що буде колись там, е, царство Боже, як ми вже визначили, воно тут і зараз. Ось такий цікавий момент хотів підкреслити. Ось ваші питання, е, відгуки. Дякуємо. По-перше, Ден, крута фото, тобто Дмитро, крута фото. А можна повернути на два попередні слайди? О, ось на цей. Тобто тут, е-е, дуже гарно акценти розставлені. Я хочу ще раз наголосити до того, як будуть до хлопців запитання, відноситься до людини в цілому, а не тільки душі. А ми з вами, е, говорили про те, що присутність, а що царство - це про присутність і панування, владу. А ця влада має такий відновлюючий або, а восстанавлюючий російською, як ще можна перекласти? Да, відновлюючий, да, від, да, новий, новий відновлюючий. Ну, да, відновлення, да, тобто відновлення. А ось і воно має відношення як до душі, до тіла і до соціуму. Стосується нинішнього, а не тільки майбутнього. Тобто воно уже присутнє, але ще не у всій своїй повноті. Воно набирає оберти. І тут те, що мені дуже сподобалося у хлопців, а Бог діє не тільки в нас, він діє через нас. А тобто це є, ну, в цього царства є агенти в цьому світі, і ці агенти ми, тобто ті, хто підкорився Богу як царю, як пану, да, і і ми ті люди, через яких він втілює, продовжує свою місію. І наступний з висновками. Ось, тобто чого ще раз хлопці повертаються до відсутності визначення. Тобто це, по-перше, а це саме це підкреслює божественну природу, да, царства. Е, ще чого ми маємо складнощі з визначенням? Це його має відношення до його динамічної природи. Тобто що таке визначення? Визначення - це обмеження. Запам'ятайте раз і на все: визначення, коли я даю чомусь визначення, я, а цілеспрямовано обмежую сенс чогось. Тобто на певний час я ставлю такі смислові рамки або кордони на щось. Це означає, що це визначення може змінюватися. Це означає, що, наприклад, я, коли намагаюся визначити, не знаю, там, що віра - це є ось це, а то я маю, ну, я себе ловлю на думці, що, але вона ще є і ось це, да. Тобто або для певного дослідження, або ще щось. Ми навмисно, цілеспрямовано, даючи визначення, ми накладаємо смислові такі рамки, кордони, е-е, межі. Ось, і тому, коли ми маємо справу з Божою присутністю, коли ми маємо справу з Божим правлінням чи то пануванням, то тут, ну, сама природа нам підсказує, що тут не може бути визначення як такого. Ось, і царство ми вимагаємо. Мені дуже це сподобалося. Така формулювання, да, воно не про визначення, воно про відповідь. Тобто як я реагую на те, що я чую, як я реагую на те, свідком чого я є і так далі, і тому подібне. Тому дякую, хлопці, ви зробили гарну роботу. Да, дякуємо разом з Деном з крутим фото. Чи є, е, у решти питання до групи, яка презентувала цю невловиму тему, ще одну із невловимих тем? Чи всім все ясно? Видно, ви ж казали, якщо немає питань, значить, неправильно зрозуміли, скоріш за все. Ага, ні, ні, то я думаю, що, е, ви ви стали виключенням сьогодні. Вас, вас почули, вас зрозуміли, е, тепер головне, щоб запам'ятали. Е, ось, а якщо забудуть, то ви їм надішлете свою презентацію, тому що презентація дуже стильна. Е, добре, якщо немає до першої групи запитань, е, ми крокуємо до наступної групи, групи номер два. І тут я розумію, Ярослав чи хто? Марк, Марк, Марк. Так, вітаю, це в нас друга група, друга частина другої групи. Угу, угу. Е, наша тема: в чому богословська відмінність між царством Божим і царством небесним? Е, трошки порахували, де ми бачимо у євангеліях про царство Боже та царство небесне. Е, можна бачити, що Матвій говорить: «Царство небесне» 32 рази та «Царство Боже» п'ять разів. І це єдиний євангелист, який згадує дійсно про е царство небесне у своїх євангеліях. Далі ми бачимо Марк, Лука та Іван, вони говорять безпосередньо про царство Боже. І далі будемо розмірковувати, чому саме Матвій він робить на цьому такий не сказати, щоб акцент, але е між деякими своїми проповідями він е згадує про це. І далі теж будуть місця, можливо, я буду в кінці вже презентації доповнювати там, де е вірш за віршем він в одному місці говорить: «Царство небесне», і потім поруч відразу говорить: «Царство Боже». Але це вже далі. Дивимося наступний слайд. Чому Матвій каже «небесне»? Оскільки Матвій пише переважно для єврейської християнської аудиторії, він поважає небажання озвучувати слово Бога Яхве на івриті. Царство небесне краще резонує з юдейською біблійною мовою, ніж грецько-елістичне царство Боже. У іудаїзмі періоду другого храму ім'я Бога уникали вимовляти. Слово Бог часто замінювали напрямими непрямими формулами. Однією з таких формул було небо або небеса. Е, чому Матвій каже «небесне»? Знову як аргумент, що це слова синоніми, або ще є такий е теж семантичний вираз, що в принципі воно одне і те саме говорить, що слова схожі за значенням. Ісус же казав своїм учням: «Поправді кажу вам, що багатому трудно увійти в царство небесне. Інакше кажу вам, верблюдові легше пройти через голничне вушко, ніж багатому ввійти в царство Боже». Ось це саме місце, де ми бачимо те, що я говорив, що поруч буквально вірші 23-й і 24-й е Матвій пояснює, але згадує два визначення одного і того самого царства. Чому Іван майже не використовує ці терміни? Е, по-перше, що він писав своє євангелія пізніше для аудиторії, яка жила в грецькій культурі, тобто щоб більш було зрозуміліше. Дані акцент на теперішньому, замість того, щоб чекати судного дня, щоб увійти в царство. Е, Іван каже: «Хто вірує в Сина, той має вічне життя». У Івана особа Ісуса наскільки заповнює собою все, що термін «царство» стає непотрібним, адже Ісус там і є царство. Я прошу вибачення, це вже слайд е мався бути Михайло Хміля. Зараз він має підключитися. Я так. Так, я є, я е без камери буду, в мене немає світла. Да, це повинні були, це вже повинен бути мій слайд. Да, вибачаюсь, нічого. Іоан робе свій фокус, як казав Ярослав, на особі Ісуса Христа, не на терміні «царство Боже», «царство небесне», а робить фокус на тому, що царство небесне уже приблизилось в Ісусі Христі. І він використовує такі терміни, каже, де Ісус каже: «Я єсм, я є путь, істина і жизнь, я є Син Божий, я є Бог». І а там, де Бог, естественно, там і царство. Е, трошки це змінила. Так, ладно, напруга між двома часовими полюсами. Перекиньте це. Е, уже відбулося, і там слідуюче буде, що відбувається. Ісус сповіщав: «Володарювання Боже, яке має наступити наприкінці часів, вже проявляється через його слова та справи». І тут ми читаємо такі слова, де Ісус каже: «А коли перстом Божим вигоняю я демонів, то справді прийшло до вас царство Боже». Ми бачимо, що царство Боже в Ісусі Христі е уже проявилося на цій землі. Сам Ісус каже: «Прийшло до вас в російській, на російській досягло до вас царство Боже». Е, протиріччя в Ісусому. Так, щас минуточку, бо щось я тут, мабуть, я вибачаюся, я перескочив один е один слайд. Напруга між двома часовими полюсами. Богословське розуміння царства Божого не є статистичною доктриною про про потойбічне життя або суто моральним вченням. Це динамічна історична подія, що розгортається у двох вимірах одночасно. Відбувається тут царство Боже означає виявлене панування Бога чи є втручання, покладає край історії світу цього, як ми його знаємо, і початок суду над ними відбувається. Виповнився час, і наблизилось царство Боже, пише Марк. Е, і так же у Матвія написано, де Отче наш: «Нехай прийде царство твоє, нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі». Це те, що відбувається. І другий слайд, що відбулося, що я вже казав: «А коли перстом Божим вигоняю я демонів, то прийшло до вас царство Боже, достігло до вас царство Боже». Іоан описує це, що царство Боже в Ісусі Христі воно тут явилося. Е, протиріччя в Ісусому провістці про царство між сповненою надією та майбутньою розв'язкою. Ще одна проблема новозавітнього богослов'я. Найспростіше вона пояснюється тісним взаємозв'язком між цими двома елементами у розумінні Ісусом своєї місії. Впевненість, що Боже панування останніх часів вже проявляється в його служінні, несла з собою переконаність: остаточна його реалізація не за горами. Добре, Марк. Так, далі я також перехоплю. Вітаю вас. Е, чому взагалі по про це почала говорити, хоча попередня група вже також про це згадала? Е, тому що, як ми зазначали, е здебільшого більшістю богослов'ї вважається, що Матвій також використовує е термін саме «царство Боже», тому ми мали зрозуміти оцю от хоча б певну частину богословського тлумачення. Також ми ще знайшли цікаву схему, яку трошки доповнили. Це схема Герарда Бое, а яка якраз пояснює оце от те, що воно вже відбулося і потім пізніше відбудеться. Ми додали сюди е коментарі Дана, якого зараз цитував Михайло. А і це якраз от нам показує оце схематично, як зараз відбувається царство Боже, що воно з одного боку вже під час пришестя Христа почалося, з іншого боку воно тільки відбудеться вже після другого пришестя Христа. Але ж тема наша звучить як різниця відмінності, і тому дійсно є богослови, які вважають, що певна відмінність є, і ця відмінність, яка проявлена саме у Матвія, що він не просто так все ж таки використовує царство небесне, не тільки враховуючи свою аудиторію. Е, інше значення за думкою Роберта Гандрії в його огляді Нового заповіту - це е він посилається на книгу Даниїла з третього по четвертий розділ історію Новоходоносера, де він дізнається про царя небесного через сон. А і сенс в тому, на думку Роберта Гандрії, що Матвій тут використовує царство небесне в тому числі для того, щоб наголосити на величі та всеосяжності царства. А він вживає це слово не лише як заміну імені Бог благочестиву, хоча він Роберт не відміняє цього факту, але е ще як акцент на вселенській владі, яке має це царство. Основні тези, а це пряма паралель у книзі Даниїла в четвертому розділі 23-му вірші. Даниїл каже царю Новоходоносору наступні слова: «А що сказали позаставити пня кореня дерева? Твоє царство позастанеться тобі, якщо ти пізнаєш, що панує небо». А це, до речі, один з рідкісних, одне з рідкісних місць у першому завіті, де влада Бога названа просто небесами. А це один з аргументів, які він використовує, що небо або небесне царство, Боже царство, воно панує над Новоходоносором, над його царством. І це, до речі, переходить до другого пункту контрасту, бо він пишався своєю земною величчю, він вважався одним з наймогутніших або наймогутнішим земним правителем того часу. І е те, що Бог упокорив його, щоб показати, що справжня влада належить не земним імперіям, а небу, якраз і свідчить про те, що з приходом Христа це все набуває нової форми, і Христос якраз являє оцю от всесвітню велич. Ну і титул «цар небесний», бо яке царство без царя? В кінці цієї історії в Даниїла четвертому розділі 34-му вірші, а Новоходоносор прославляє Бога новим титулом: «Тепер я, Новоходоносор, хвалюсь, звелічую та славлю небесного царя». Все це, на думку Гандрії, а якраз існує, щоб довести, що термін «царство небесне» - це не просто синонім слова «царство Боже», це також термін, який навантажений сенсом з книги Даниїла. Це царство, яке вище за всі земні імперії і яке має вселенський масштаб. На цьому ми зупиняємось. Дякую вам. Чудово, чудово, дякую. Є запитання до групи номер два, тому що хлопці дуже гарно підготувалися, і всі можливі відповіді є маленькі. Якщо можна, та будь ласка, е стосовно ще за Матвія те, що я говорив, що там зустрічається, що є євангельська традиція, що показує, що Ісус свідомо не уникав слова «Бог», тому що я говорив оце стосовно царства. Можливо, вираз «царство небесне» властивий для людейського християнського середовища і і швидше зберігає євангельське передання Матвія, ніж відображає справжній Ісуса Христа. Можливо, він, користуючись обома виразами в євангеліях, які писалися для поган, опускалися семистичні ідіоми, які не мали у них сенсу. Є такий нюанс, і багато говорилося про царство небесне. І коли теж готувалися з хлопцями, то трошечки знайшов е стосовно Ісуса Христа. Ну, якщо цікаво, можу швиденько зачитати. Так, так, так, так. Е, ну перше речення буде таке, може трошки незрозуміло, але я поясню, що царство Боже означає просто царство Боже. Що це може означати? Е, воно стосується Божого правління та безпосередньо Божої власності, Божого царювання та сфери підданих. Як ми пам'ятаємо, що на початку Бог створив дві сфери. Ми знаємо, читаємо Буття, і там вказано, що Бог створив небо і землю, що безпосередньо небо е це Божий простір, а земля мала функцію функціонувати під управлінням небес. Е, ми знаємо, що був певний бунт проти Божого правління, тобто його, але зрештою все буде відновлено. Е, і це людина, яка повертає землю під управління небес, так як це е мало бути. Ця мета все ще в процесі досягнення, але Ісус є ключовою фігурою в цьому відновленні. Е, і я знайшов, зараз знайду е посилання, це Євангеліє від Матвія, завершується заявою про те, що Ісусу було дано владу в обох сферах. Це можна зараз відкрити 28:18. Говориться наступне: «Та Ісус, підійшовши, промовив до них: "Дана мені вся влада на небі і на землі". І також ще про, тобто це означає, що він той, хто відновлює правління небес над землею, як це було задумано на самому початку». І І ось із цього такий теж ще міні-висновок, що чому ми молимося дійсно: «Отче наш, нехай прийде царство твоє, нехай буде воля твоя і на землі, як на небі», що царство Боже означає Боже царювання, визнання землею нашого небесного правителя. Ось такий невеличкий додаток. Дякую. Чудово. Е-е, за такий додаток вичерпний. Тобто ми зараз розуміємо, що, як хлопці гарно підкреслили в цьому, в цій презентації, що коли мова йде про а-а царство небесне, яке синонімічно використовується у Матвія і тільки в Матвія, а з царством Божим, вони навіть навели нам текст, де в одному і тому самому твердженні використовується і, і а-а, і царство Боже, і царство а-а небесне. Е-е, так, дякую. Ось друге - це те, що вони не тільки обмежилися з поясненням, яке має відношення до контексту Матвія, який звертається до юдейської спільноти, і поважаючи третю заповідь не використовувати ім'я Бога, а-а, вцує, да, тобто не використовувати зайве, не використовувати без е-е причини на те і таке інше. Але вони намагалися і пояснити богословське значення використання цього терміну, яке вказує на походження цієї влади, яке показує на а те, що Ісус є паном в цих двох вимірах. І ось дуже добре, що Ярослав в кінці ще і вказав на Матвія 28-й розділ, де воскреслий Христос наголошує, що він є той, який має владу і на небі, і на землі. Тобто, а тому дуже дякую, хлопці, що ви так гарно все підготували і вказали на а як на чи суто історичний контекст, який визначив таке використання, але так само пішли далі і пояснили, що тут можна вбачати і е певне богослов'я Матвія, е яке підкреслює ще раз е цю владу, яка е те, що ми з вами бачили е в попередніх групах, які готували презентацію про Сина людського. Тобто, е влада, яка не знає ні історичних е або часових рамок, не знає ні географічних кордонів і таке інше. Є якісь запитання до наших наших хлопців, які вже сьогодні видали другу а другу другу тему? Ну, це ми вам оплодувати будемо в кінці. Добре. Третя група. Дякуємо вам. Третя група ще з нами. Ух, пішли аплодисменти. І знову ми. І знову ви, і ми раді вам. Да. Добре, що поки раді. У нас тема. Даніл, що за сумніви пішли? Без сумнівів, давай. Е, як розуміння природи царства Божого небесного допомагає нам краще зрозуміти долю Месії та його святовічне вчення. Е, хотів би так окремий коментар додати. Можна поки наступний слайд, що ми будемо е якби повторювати вже деякі речі, які були сказані про саму природу цього царства, але будемо намагатися висвітлити в ключі е Месії і в ключі його свято, ну якби світологічного вчення. Але все одно дещо буде повторюватись, буде відзвучуватись. І ми будемо, ми розділили по такому плану, щоб по царство Боже, воно буде розділятися в нас в контексті царства Божого в Матвія, в Марка, в Луки, в Івана, і потім коротенький висновок. Отже, переходимо. Е, почнемо з лінгвістики. Царство Боже є центральною темою Євангелія. Я думаю, це вже про це звучали. І з допомогою синтаксичного огляду можна підсумувати е, і найчастіше стосовно царства говориться про те, що в нього входять, входять зусиллями, в результаті чого люди можуть бути в ньому недалеко від або поза царством. Друге найбільш поширене використання визначає царство як звістку, яку можна проголошувати. Е, царство також постає як об'єкт, якого можна бажати або очікувати. Царство є власністю або даром, який можна отримати. Воно може бути дароване або успадковане. Його можна у когось забрати. Можна стати учнем задля царства, отримати ключі від царства або страждати через царство. Царство також є таємничим, тому його слід пояснювати мовою притч. Наприклад, воно росте, пронизує все. Його можна знайти і придбати. Воно передбачає просіювання, зведення рахунків, підготовку. Царство також іноді виступає предметом дієслів. Так, як царство приходить, наближається, досягає людей, і серед людей з'являється. Е, це якби вирізка з всіх послань, якщо там їх дуже багато. Насправді, якщо комусь цікаво, окремо можемо передати, якби всі ці кожне це визначення царства. І з цього огляду ми помічаємо, що існування царства Божого, воно не залежить від людської діяльності. Люди не створюють, не будують його, не не конструюють, не розширяють і не роблять присутнім царство. Царство походить від Бога, воно черпає свій характер від Бога і передує будь-якій бословській, який будь-який е-е, і передує будь-якій людській відповіді на нього, хоча його присутність і і запрошує або вимагає людської відповіді. Е, однак, як саме е людина входить у царство, не є очевидним. Найбільш, ну, це якби більше окремо, це чисто коментар, який я думаю, варто було б додати. Однак, як саме людина входить у царство, не є очевидним. Найбільш природний сенс дієслова входити залежить від зображення царства як ємності або місця, ніби його можна перемістити з однієї локації в іншу. Але так, так само можливо уявити входження у сферу, тобто е входження в поле впливу діяльності або дії. Е, в такому випадку це може означати ототожнювати участь під падіння, під вплив і приєднання до спільноти, сформованої стосовно Божого царства. І це якраз таки останній варіант. Він пояснює реальність того, що Боже царство не може бути обмежене певними регіонами або набором кордонів. І якби не тому, що Божому правлінню бракує відчуття місця, а як у старішому помкому погляді, що зосереджував царство Боже лише на суб'єкталізації в серцях тих, хто йому служить, а скоріше тому, що Боже правління, воно не підлягає жодним географічним обмеженням. І перейдемо, можна, наступний нам царство Боже в сучасній науці. Відправна точка для роздумів про вкорінення звістки про Ісуса про царство Боже в житті Ізраїлю. Чи є царство Боже в якомусь сенсі політичною заявою? Хоча на сьогодні ніхто не стверджує про спорідненість Ісуса з єврейськими борцями за свободу, останні дослідження більше підкреслюють ступінь, до якого проголошення Ісусом царства, воно було залучене в політику століття. Це пов'язано із зростаючим визнанням того, що сучасні ідеї відокремлення церкви від держави або релігії від політики, вони не критично задавали умови для розгляду питань про служіння Ісуса. В результаті наука, як правило, вона висвітлювала тільки духовну частину звістки Ісуса і припускала його байдужість до політичних питань. Вчені загалом наразі визнають, що політика і релігія, вони були не нерозривно приплетені і в стародавньому, ну, не нерозривно приплетені в стародавньому середньоземноморському світі. Але здебільшого ці дослідження, вони допомагають тільки загострити ці питання про політичний характер проголошення Ісусом царством. Е, про вчених, якщо комусь цікаво, це от ці, можна назад, будь ласка, аби все це ці вчені, про про які, про яких я говорю, якби вони дуже гарно аргументують один проти одного одне своє бачення. І якби, якщо комусь цікаво, от на цих вчених я посилаюсь. Взагалом, якщо я можу окремо додати, що е на якби і розпутати цей клубок оцього от переплетення е царства і політики і всього того, що відбувалось, якби і не було на меті приходу Ісуса. Тобто царство, ну, тобто царство, воно більше мало на меті прийти і, ну, як добре, це інша тема. Давайте наступний слайд. Не хочу входити в сторону. Можна наступний? Ну, да, в царство Боже в писаннях Ізраїля фактично фраза е царство Яхве з'являється двічі все ж таки в Старому Заповіті і в різні, і в різні різноманітні вирази передають ідею Божого царства, так як Яхве носить титул цар, Яхве царює, Яхве править, Яхве сидить на престолі, Яхве скликає військо і Господь Савод небесних сил тощо. Е, також пророки та е теж говорять про Боже правління. Для наших цілей майбутнє немає більш значущих посилань, ніж ті, що ґрунтуються на очікуванні Ісаї кінця вигнання та відновлення Ізраїлю, метою якого буде інтронізація Богу, Боговідновленому Сіоні. У цей час глашатай у пустелі проголосить добру новину: «Ось ваш Бог, а вісник, що звичає мир і спасіння, принесе цю добру новину на Сіоні. Твій Бог царює». І важко не почути ці слова на тлі оголошення Ісусом про добру новину, що царство Боже наблизилось. Можна наступний? Да, царство Боже також зустрічалось, можемо зустрічати в юдеїзмі другого храму. Е, концепції царства Божого передавали в період другого храму, вони були глибоко сформовані контекстом, в якому опинився Ізраїль. Було дуже важко узгодити твердження про те, що царство Боже є універсальним і вічним, з очевидною реальністю того, що Божий народ жив під чужеземним пануванням. Як Ізраїль мав розуміти зв'язок між обітницею Божого царства і такими, і це як питання, як Ізраїль мав розуміти зв'язок між цією обітницею мирного царства і такими реаліями, як страждання праведних та процвітання нечестивих, а також підкреслення Ізраїль, е, підкорення Ізраїлю низці неєврейських імперій. І воно ма мало на, на, ну, якби відповідало пом'якшення оцього от дисонансу, е, відповідало таким, можна відповідати, воно відповідало таким чином, що перше - це висвітлювання світологічного втручання Бога для встановлення його царства, чи через його безпосереднє втручання, чи за допомогою месіянської фігури. І друге - це відносили Боже царство до духовного та етнічної сфери. Можна наступний? Можна наступний слайд, будь ласка. Так, так, я переключив. Е, так, царство, царство Боже в юдеїзмі другого храму - це продовження. І ця широка течія теології царства, вона підкреслює присутнє правління Бога, яке в майбутньому відкриється універсально, знаменуючи втручання Бога для виправдання його народу та встановлення справедливості, е, у і миру у космосі. Космічне це, е, і іноді імпліцитна, іноді експліцитна. Можна підвести такий висновок, що так само, як Ізраїль опинився у вигнанні через своє до поклонство, так проголошуючи, святкуючи Боже царство, Ізраїль висловлює своє прагнення повернутися до Бога, служити тільки йому. Якщо суверенне правління Бога є основною істиною розуміння космосу, то Боже правління вимагає відповідної людської реакції на це правління: вірності, поклоніння та служіння йому. І поєднуючи образи виходу з очікуванням відновлень Богом свого народу, про це, якби, висвітлює гарно пісня Захарії в Луки, першому розділі, 72-й і 75-й вірш. Можна наступний? Я не буду зачитувати для економії часу. Царство Боже і прихід Ісуса. Коли Ісус характеризував свою місію в термінах царства Божого, він зробив це, діючи в рамках єврейського контексту, примітно, е, примітному своєю різноманітністю, але загалом об'єднано у баченні всеосяжного мирного Божого правління, бо більше схетологічні очікування багатьох були зосереджені на приході Бога в силі, щоб відновити і виправдати свій народ. І, говорячи загалом, Ісус діяв значною мірою в межах контурів теології царства, про яку свідчив Старий Заповіт і основні течії єврейської літератури щодо другого храму. І це чотири таких пункти: це царство Боже як діяльність Бога, творення, забезпечення, провід, е, посилання, ви покликання, визволення, суд, завоювання та піклування. Наступне - це царство Боже, таке, що викликає відповідь у Божих підданих, відповідь, що виражається у відданості, у бунті і забезпечує основу для царського суду. Царство Боже як Боже володіння, що виключає весь космос, хоча і зосереджене на Ізраїлі, і царство Боже як даність теперішнього існування. Так що саме вже присутність правління Бога мало відкинутися, відкритися універсально в майбутньому. І про Матвія у нас є пане Олег. Добрий вечір! Чутно? Так, вибачте, я мені дуже важко було підключитись, тому що тут в нас все темно і інтернет дуже нестабільний. Я тут містечко знайшов, е, я трошки поговорю. Те, що я чув по Матвія, я не знаю, мені здається, що по Матвія вже так розжували то царство Боже. От, е, але я трошечки доповню. Можете дожувати ще? Добре, добре. Е, Матвій використовує два поняття, е, два вислова: царства Божого і царства небесного. Да, я чув, було сказано те, що по суті в цьому різниці немає. Е, Матвій використовує, е, поняття царства небесного більш для, е, іудейської категорії людей. І ми знаємо також, е, в законі написано, да, що, е, щоб, е, ми не проголошували ім'я Господа Бога даремно. Тому по цій причині, я думаю, Матвій, він використовує поняття царство небесне. Е-е, також слід сказати, що є царство, да, що є царство небесне. Е, по суті, по суті, воно дуже сильно пов'язано із служінням Ісуса. Це як ключова така, е-е, термінологія. Все, що, е, все, чому вчив, що говорив Ісус Христос, це напряму пов'язано з царством Божим. Е-е, і також, е, також хочу сказати те, що, е, Ісус дав таке поняття, що царство не є якимось зафіксованим, е, місцем, да, тобто географічним, е, положенням на карті якійсь. Да, царство Боже - це є, е, таке, таке поняття, ну, мабуть, динамічне, яке має властивість, е, розповсюджуватися. Е, і тому ми не можемо конкретно, да, визначити таке фіксоване поняття. Воно динамічне, і воно розповсюджується. Да, він говорить: «Царство Боже, воно прийшло, воно досягло, воно посеред вас» і так далі. Ось, і, е, також Ісус Христос, він не дає визначення царства. Я не знаю, говорили чи це, чи ні, з з якого приводу, е, що таке царство Боже. Це, це є його присутність, це його влада, е, це його закони, е, це є певна територія, да, де, де править Бог. Тобто не, неможливо дати визначення Божої присутності, е, тому Ісус не дає визначення, е, царству Божому, е, бо це є саме Божа присутність. Е, і, е, хочеться також ще, е, добавити, да, до цього, що, е, я вже, як я, я вже сказав, що воно посеред нас є, і багато Ісус вчить притчі саме про царство. Я, що воно може досягати, воно може бути серед нас, і воно є серед нас. Тобто царство Боже, воно, воно прийшло, але воно, е, іще не до кінця. Ми знаємо, що царство Боже, воно прийде в силі, е, після другого пришестя Ісуса Христа. Е, тому по Матвія так коротенько про царство Боже передаю слово далі. Я продовжу, е, що стосується Євангелія від Марка, е, і дуже символічно, що проповідь Ісуса в Марка розпочинається словами: «Сповнився час і наближилось царство Боже. Покайтеся і вірте в Євангелію». Ця звістка не є якимсь просто моральним на повчанням, а є перформативним словом, яке вступає в світ як якась певна дійова сила, що зцілює, що перетворює. І тому царство Боже - це Божа влада, яка вже діє, е, в словах, в діях, ну, вчинках Ісуса, але вона ще не досягла повного, ну, повного прояву. Тому природа царства Божого пояснює якимсь чином долю місії, тобто духовне, а не політичне. Воно долає, е, людські рубежі, політичні діалоги. Тому саме місія не є войовничим революціонером, а він постає слугою, який приходить, щоб служити і дати душу свою за викуп у многих. Це зазначено в Марка 10:45. Також воно пояснює, що воно не наблизилось, але ще наблизилось, але ще не повністю. Однак царство вже діє в зціленнях, е, в прощенні гріхів. Однак його повне встановлення відбудеться лише після смерті і воскресіння місії. Таким чином, страждання Христа не є випадковими, а необхідний етап у в певному Божому плані, е, спасіння, е, також планування Бога, яке включає панування Бога, яке включає страждання. Це такий на кшталт старозавітніх пророчих традицій. Ми можемо знайти це в Ісаї 53-й главі. Там страждання праведного отрока є шляхом до визволення. І тому Ісус втілює цю візію, тому його месіанський путь веде, ну, через хрест до слави. Е, щодо есхатології у Марка, воно тісно пов'язано з царством небесним. І Ісус говорить: «Перше - це про майбутнє пришестя людського Сина». Е, Марка 13:26: «Тобі побач, тоді побачать Сина людського, що йде на хмарах силою і славою великою». Е, це пряме посилання, е, на м видіння Даниїла, е, в сьомому розділі: «Син людський отримує вічну владу», і воно повне поставлення царства Божого відбудеться саме в цей момент. Також про суд і воскресіння в Марка 9, в дев'ятій главі, 47-й і 48-й вірш говориться: «Учні, учні повинні бути готові до суду». В цьому розкривається, е, такий завершальний етап Божого панування, коли зло буде остаточно переможене. От і такий ще про вже і ще ні. Тобто це есхатологія Марка має такий двоєдиний характер: царство Боже вже діє в служінні Ісуса, але його повна реалізація, е, від, ну, відтермінована або відкладена до майбутнього. Це пояснює, чому месіанська, е, слава не проявляється відкрито, е, саме зараз, а розкриється тільки, е, після його страждань і після його воскресіння. Ну і в якості, е, такого підсумку щодо, е, Євангелія від Марка, то можна сказати, що розуміння природи царства Божого в Євангелії від Марка є ключем до усвідомлення долі Ісуса та його есхатологічного вчення. Той факт, що царство Боже є духовним, вже присутнім, але ще неповним, і пояснює чому. Тому що місія мусив страждати і померти - це не поразка, а необхідний шлях до встановлення, е, царства, е, Божого. І повне встановлення царства відбудеться у в майбутньому. Тому Ісус проголошує есхатологічну перспективу, що Сина людського, Син людський прийде в славі, щоб завершити, е, саме цей Божий план. Отже, в Євангелії від Марка, е, саме поняття царства Божого, воно поєднує шлях страждань, смерті і воскресіння місії, е, з надією на, з надією на його майбутнє повернення, суд, оновлення світ в єдину таку богословську картину. В мене все, і дякую за увагу. Передаю слово Анастасії. Зараз хвилину там Анастасія проблема, вона виключила і вибила з інтернету. Зараз вона має сказати про царство Боже у Луки. Ніби є, але я ще не знаю. Анастасія з Одеси, тому розуміємо виклики. Іронія в тому, що я в Німеччині. Оу, інтернет в Україні краще, ніж тут. Да, да, це це знають всі, хто був в Європі або в Америці, або в Великобританії, що в Україні найкращий інтернет. Якраз коли мені треба говорити. Добре, царство Боже у Луки. Е, тема царства Божого є центральною у Євангелії від Луки, де цей термін згадується 32 рази, а а в діяннях е ще шість разів. Лука також використовує інші споріднені терміни, такі як цар і царювати. А загалом служіння Ісуса з самого початку є проголошенням доброї новини про царство Боже. От і таких три теми: а природа і присутність царства. У Луки царство Боже не просто майбутня подія, а присутня реальність, пов'язана з особою та месією Ісуса. Царство Боже проявляється як присутність божественної сили, яка втілюється у діях Ісуса. А царство Боже реалізується через дивовижну роботу, включаючи зцілення людей від недуг та вигнання демонів. Звільнення Ісусом людей від сатанинського рабства веде безпосередньо до царства Божого. А Ісус підкреслює, що його здатність виганяти демонів доводить до царства, е, що доводить, що царство Боже справді прийшло до до вас. Таким чином, це царство вже є і діє серед вас. А місія та адресати доброї новини. Проголошення царства є основною програмою Ісуса, що має месіанський і царський характер. Добра новина про царство Боже має особливу спрямованість. Вона орієнтована на маргіналів суспільства: бідних, сліпих, поневолених. Е, царство Боже вимагає перевороту існуючих соціальних уявлень. А модель царства часто подається через метафору великого банкету за стіля, така трапеза, е, на який запрошуються бідні, каліки, сліпі та криві, тоді як традиційні гості відмовляються. І третє, політика царства, е, Божого. Політика царства Божого відрізняється від політики тогочасного світу, включно з імперським Римом. Царство не вступає у політичну гру на римських, на римських умовах. Воно відкидає моделі панування, розподілу та здійснення влади, які були принаймні у світі. Натомість царство Боже встановлює власний набір зобов'язань, зобов'язань і практик, які підсумовують під гаслом: «Добра новина для бідних». Е, Ісус здійснює свій шлях через приниження, страждання і смерть. В підсумку веде його до прославлення, підкреслюючи унікальність. Це включає і глузування з нього як з царем під час розп'яття. То царства Божого проти диявола. І далі ще слайд. Ага, в мене вибило. Давайте ми може. Хто в нас кидає слайдом? Давай, давай, я можу прочитати. Ти прочитаєш? Да, я прочитаю і перейду до Івана. У Євангелії від Луки царство Боже - це динамічна присутність Божої сили, що активно змінює теперішню реальність. Воно реалізується в Ісусі, перемагає зло і вимагає радикального соціального та етичного перевороту на користь тих, хто є маргіналізованим. І це царство є альтернативною політичною реальністю, що ґрунтується на справедливості для бідних. Це був Лука, і ми переходимо до Івана, який допоможе нам зрозуміти долю місії, а також його есхатологічне вчення. У Євангелії від Івана термін «базілея» царства вживається лише п'ять разів, що значно менше порівняно з синоптичними євангеліями. Тобто Іван не стільки розписує, що таке царство з різних боків, як це робить Матвій, а більше богословське заглиблює, ну, його сенс. Іван часто заміняє синоптичне поняття царства Божого на концепцію життя вічного. Тобто він каже про це, про про цю якість життя, яка вже тут доступна зараз для всіх, хто вірить в Сина, для для тих, хто вірить в Христа. Головною умовою входження в царство, згідно з Іваном, є нове народження, народження з гори або від води і духа, про що ми можемо читати в третьому розділі в розмові з Никодімом. На відміну від майбутнього очікування, у Івана царство і життя вічне часто представлені як реальність, що доступна віруючому вже тут і зараз через віру в Сина. Та це вже я сказав. Природа цього царства. Ключове христологічне визначення дається під час діалогу з Пилатом, де Ісус прямо стверджує неземне походження своєї влади. Доказом неземної природи царства є те, що слуги Ісуса не воювали за його звільнення, що радикально відрізняло його місію від очікувань тогочасних політичних месій. Та це, до речі, і всього ці це два діалоги, яких про які ми можемо, з яких можемо дізнатися, ну, де можемо побачити згадку про царство Боже. Оце діалог з Нікодімом і діалог з Пилатом. В контексті Івана бути від царства означає слухати голос істини. І доля месії в Івана - це ж це шлях, шлях піднесення на хрест, який одночасно і є його воцарінням та виявленням слави Божого панування. Тобто, е, коли Ісус виглядав як той, хто програв, як той, хто потерпів поразку та був відкинений всім, Іван його вимальовував як переможного царя, який здолав гріх, який потім здолає смерть і подарує, ну, життя вічне своїм послідовникам, тих, хто буде в нього вірити. І висновки вже ми почуємо від брата Даниїла. Так і підвівши підсумки, можна сказати наступне: оскільки царство Боже, воно не обмежене ні простором, ні часом, питання, коли і де вони втрачають свою силу в служінні Ісуса. Натомість центральне місце займає питання: служити чи не служити. І відповідно, як звістка Ісуса про царство, прив'язана до заклику покаятися, а отже, узгодити себе з Божим правлінням, залучитися до практики царства і служити як новобранці, які словом і ділом беруть участь у місії виявлення того, що інакше є неясним або прихованим від погляду Божого царського правління, і таким чином викривати ті сили, що конкурують з Божим правлінням. Хоча в їхніх презентаціях іноді є значний збіг, кожне з Євангелій по-своєму представляє характер царської місії Ісуса. На цьому дякую. Дякуємо. Дякуємо групі три. А друзі, в мене є запитання до всіх, окрім групи три. Яке у вас було відчуття під час третього виступу або під час третьої групи, яка щойно презентувала тему про царство Боже? Трохи багато. Рома, Рома під під втомився трошки нас слухати. Ще це одно з почуттів, я потім своє скажу. Молодці. Чи всі випали? Хто каже молодці? Хміль. Ага. Дуже гарно. А ви не з цієї групи, Міша? З другої. А з другої? Окей. Окей. Всі, хто за нас, то не проти нас. Ну, смілі, сміліше. Можна, можна щось гарне, позитивне сказати не тільки. Добре, тоді якщо ні в кого, я скажу. В мене було таке відчуття, що вони все вже сказали, що треба було сказати про царство. Вичерпно. За, за, за, як це заглянуть, подивилися в кожний, під кожний камінь і все викопали, що тільки можна було. Тому молодці, ви дали вичерпну відповідь про це. Я тут не маю нічого додати більше, ніщо відняти. Е, ось тому, в якщо ви так будете готувати, е, готуватися до кожного семінару, то в, то ви, ви, ви круті. Ну, це ж, щоб ви врахували, це ж вони готувалися сьогодні до двох семінарів. Ось, е, якщо б до одного так вичерпно, то це одна історія, але коли до двох, е, то це геть інша історія. Тому, друзі, я вважаю, я, я не знаю, я збагатився. Е, ось, е, я сподіваюся, що ви теж збагатилися. Ви знаєте, що треба зробити з вашими презентаціями. Їх треба завантажити в Moodle, ось, щоб я їх оцінив, щоб ви отримали гарні оцінки. І в нас, дасть Бог, 23 грудня буде з вами ще один семінар, коли ми, а так сказати, доб'ємо предмет, е, треба правильно його тепер назвати, по Євангеліє. Тобто закриємо предмет по Євангеліє. А що це означає? Це означає, що коли ми його закриємо, ви зрозумієте, скільки всього там цікавого ще, е, потребує вашого такого кропіткого дослідження. Добре. Всім, в кого немає світла, бажаю світло. Всім, в кого, в кого немає зв'язку, хай буде зв'язок. А ось мирної нам ночі і, дасть Бог, до зустрічі. Благословінь вам всім. Дякуємо, що ви з нами. Дякуємо вам. Дякуємо вам. Благословінь вам.