Transcript: Лекції Життя Ісуса Христа 06.12.2025.mp4

Model: stt-async-v3

Part 1 (00:00:00 — 04:00:00)

Speaker 1: [uk] Картинку. Speaker 2: [uk] Подаємо. Speaker 1: [uk] Ага. А хтось тут технічно? Даніл? Даніл, у нас? Speaker 3: [uk] Да, в нас така сама була проблема в попередньому, але в нас був Рома, і він фіксував все. Speaker 4: [uk] Будь ласка. Speaker 3: [uk] Пофіксуємо. Speaker 2: [uk] Пофіксуємо. Speaker 4: [uk] Що, зумієте? Чи буде презентація у нас у новому? Speaker 2: [uk] Буде. Speaker 4: [uk] Я хочу, щоб ви розслабилися, слухали, насолоджувалися. Speaker 3: [uk] Все, це класно? Speaker 2: [uk] Дякую. Speaker 3: [uk] Добре. Які у вас були лекції зранку? Speaker 2: [uk] Дуже хороші. Комунікація та команда роботи. Speaker 3: [uk] І була онлайн, вони були онлайн. Speaker 2: [uk] Нам треба теж переключитися, бо я теж викладав зранку ще інший предмет, який? То соціальне вчення церкви. Speaker 3: [uk] Ми майже на одній... Speaker 2: [uk] І ми на будемо, да, там? Speaker 3: [uk] Ні. А, ви будете там, якщо... Speaker 2: [uk] Якщо ви... Speaker 3: [uk] Да, якщо вам не стане десь скучно і ви не залишите навчання, то ви теж там будете. На третьому, четвертому, хоч так. Speaker 4: [uk] А от щоб переключитися, можна якесь, ну, питання задати, щоб і не стосується комунікації і життя існування? Speaker 3: [uk] Зараз буде, да. Зараз буде якраз. Ми на розігрів будемо з питання. Але перед тим, як ми почнемо з питань, ось, я би хотів, щоб ви мені сказали три речі про себе: як вас звати, звідки ви і чим ви наразі в житті займаєтеся. Можна так, щоб я розумів, хто ви, звідки ви? Speaker 5: [uk] А, з мене ви чули? Окей. Мене звати Єва. Я з, ну, наразі з Овручем, з чоловіком зараз там живемо. І я зараз майже не працюю, ну, підробляю в християнській школі. Займаюсь молодіжним служінням, в нас воно домашнє. І, в принципі, і все в дружбі. Speaker 2: [uk] Дякую. Наразі з Овруча, тобто ви... Speaker 5: [uk] Взагалі не з Овруча. Speaker 2: [uk] Не з Овруча. Оце тайна звідки. Speaker 5: [uk] Ні, ні. Ну, я півжиття жила в Львові, півжиття в Харківській області, ну, і в інших місцях. Speaker 3: [uk] Дякую. Speaker 4: [uk] Мене звати Андрій, я з Києва. Я айтішник і біля концерту. Speaker 2: [uk] Типово. Таке поєднання цікаве. А з Києва можна трошки локалізувати Київ? Бо Київ великий дуже. Speaker 3: [uk] В центрі, в Шепечевську. Speaker 2: [uk] Шепечевську. Скромно. Це я для киян кажу. Це дуже скромно. Speaker 3: [uk] Дуже. А церква, яка в Київській біблійній церкві? Speaker 2: [uk] Це серйозно. Це серйозно. Це на лівому березі вона, да, чи ні? Speaker 3: [uk] В центрі зберемось зустрічатися. У нас нема свого приміщення в Львові. Speaker 2: [uk] Окей. Дякую. Андрій. Дуже приємно. Speaker 4: [uk] Мене звати Женя. Місто Сміла, поруч біля Черкас. Speaker 2: [uk] Знаю Сміла, місто Сміла, да. Не був там, але знаю. Speaker 3: [uk] Церква «Блага Вість». Займаюсь служінням молоді і медіаслужінням. Паралельно стараємося суміщати служіння із торгівлею. Ну, якось так. Speaker 2: [uk] Дякую. Єва, Андрій, Євген. Я, якщо з першого разу не запам'ятаю, то ви мене вибачите. Speaker 3: [uk] Добре. Speaker 2: [uk] Мене звати Давід. Я з Київського. Speaker 3: [uk] Століт з Крим'ївщини. Speaker 4: [uk] Крим'ївщини. Speaker 3: [uk] Алло, ГНБ. В нас зараз церква. Speaker 2: [uk] Знаємо, знаємо. Speaker 3: [uk] Переїхала в ГНБ. Зараз співпрацюємо з фондом «Save Ukraine». Ось, служимо. І в цілому займаюся медіаслужінням, веду домашню групу і прославляю Бога. Speaker 2: [uk] Супер, Давид. Дуже приємно. Давид. Ні, він буде. Speaker 3: [uk] Я хочу. Speaker 4: [uk] Мене звати Даніл. Speaker 2: [uk] Ух ти, Давид, Даніл, ви так сіли ще. Speaker 3: [uk] Наразі з Києва, Микільська, Барщівка, Велика Вайола. В який. Speaker 2: [uk] Це було правильно. Чим займаєтеся наразі? Speaker 3: [uk] Наразі в церкві? Speaker 2: [uk] Ну, якщо в церкві, то в церкві, якщо не в церкві, то да. Speaker 3: [uk] Ну, в церкві, в служінні. Speaker 2: [uk] В служінні, так. Добре, дякую. Speaker 4: [uk] Так, мене звати Назар, я живу в Києві, в самому крутому районі, це на Троєщині. Займаюсь, ну, медіаслужінням і так далі. Speaker 2: [uk] І церква у вас на Троєщині? Speaker 4: [uk] Ні, на жаль, ні. Speaker 3: [uk] А чого на жаль? Speaker 2: [uk] Євгену, да? Speaker 3: [uk] Назар. Speaker 2: [uk] Тобто у нас два Євгенія. Speaker 3: [uk] Окей. Speaker 2: [uk] Ні, він Назар. Speaker 3: [uk] Ні, він Назар. Speaker 2: [uk] О, Назар. Speaker 3: [uk] Якщо хочете, можете ви. Speaker 2: [uk] Ні, ні, ні, ні. Назар. Головне, щоб не дівочка. Speaker 4: [uk] Назар приймає. Speaker 2: [uk] Назар. Тепер я запам'ятаю, що Назар, да. Вибач. Speaker 4: [uk] Мене звати Ян. Я з Хуста-Кущ. Служу в групі прославлення, молодь, підліткам, надійна школа. Ну, так, в багатьох сферах. Speaker 2: [uk] Дякую. Ян з Хуста. Speaker 3: [uk] Олег. Speaker 4: [uk] Мене звати Олег, я з Хмельницького, з 22-го року там живу, член церкви «Зоря Життя». Speaker 2: [uk] Серде Андрій Андрійченко, пастор чи ні? Speaker 4: [uk] Ні, це ранкова зірка. Це Руслан Кудін, з того життя, об'єднання. І я місіонер, місій старий. Speaker 2: [uk] В Хмельницькому? Speaker 4: [uk] В Хмельницькому. Speaker 2: [uk] Дякую. Speaker 4: [uk] Дем, Житомир, пастор церкви. Speaker 2: [uk] Ну, цікаво. Speaker 3: [uk] Дем, Житомир, пастор церкви. Що ще треба? Ім'я є, локація є, служіння є. Speaker 4: [uk] Мене звати Марк, я живе в Житомирській області, з Боросні. Але зараз більшість часу в Софіївській площаді, це тут, якби. Служіння є, теж там прославлення, відвідаючі частково підготовили і, ну, як кажуть. Speaker 2: [uk] Супер. Дякую. Speaker 4: [uk] Я Марк. Живу зараз в місті Шепетівка, Хмельницька область. Звідки електрика, трішки далі. Займаюсь лідер молодіжного служіння, прославлення. І інколи ще вчора в мене служіння, також є практика. Також там служу словом, прославленням. Ось. Займаюсь, викладаю англійський і по дизайну працюю. Так, я вже тут навчався 6 років. Speaker 2: [uk] Я пам'ятаю, так. Я пам'ятаю. Добре. Speaker 4: [uk] Мене звати Богдан, я з Дніпропетровської області, там невеличке місто є, Тернівка. Може, чули, може, не чули. Займаюсь молодіжним служінням, як лідер, також прославлення. Ну і, типу, все, що потрібно, в чому є потреба там. Speaker 2: [uk] Клас. Speaker 3: [uk] Вітаю. Ярослав, можна Явік. Черкаси. Speaker 4: [uk] Черкаси. Це недалеко від Жені. Speaker 2: [uk] Від Сміли, так. Speaker 4: [uk] Да. Українська християнська церква, так як у нас доволі молода церква, мав я служіння. Наразі там всі залишили, планую відкривати сімейне служіння. Speaker 2: [uk] Дуже приємно. Speaker 3: [uk] Єгор. Speaker 4: [uk] Я сам з Харкова, але зараз з дружиною, з маленькою дитиною проживаємо в Львові. Я членом церкви «Преображення» з баптистського об'єднання. Служу в прославленні. Speaker 2: [uk] Супер. Speaker 3: [uk] Мене звати Богдан, я з міста Нікополь, єврейська місіонерська громада. Офіційна посада молодіжний пастор, але робимо все. Від прославлення, адміністративну роботу, помічник пастора, медіаслужіння і розписка. Speaker 4: [uk] Єпископ. Speaker 3: [uk] Ні, ну в майбутньому. В майбутньому. Потенціал є, да. Speaker 5: [uk] Мене звати Валерія, з міста Кропивницький. Церква «Жива Надія», ми до нас нещодавно приїжджали колись. Speaker 2: [uk] Я думаю, звідки я, щось знайоме. Speaker 5: [uk] Так, ми трошки спілкувалися, от ми зустрілися. Speaker 2: [uk] Да, про Півницький, так. Speaker 5: [uk] Так. В церкві, в церкві служу на молодіжному служінні, лідерська команда. Трошки схоже, як Богдан сказав, прославлення, організація, такі адміністративні питання і трошки медіа. Але стараюсь доробити багато. Працювала в маркетингу, через навчання звільнилася і працюю в графічному дизайні зараз. Speaker 2: [uk] То ви в тій самій церкві, де ми проводили конференцію? Speaker 5: [uk] Так, так. Speaker 2: [uk] Супер. Speaker 4: [uk] Мене звати Емануель, можна звати Еміль. З міста Одеси, церква «Слово Життя». Здебільшого займаюсь, є лідером молодіжної групи прославлення, також є частиною церковної ради і частиною лідерської команди молодіжного згуртування. Speaker 2: [uk] Дякую. Speaker 3: [uk] Мене звати Діма, я з Харкова, з Харківської християнської церкви. Служу в групі прославлення, ну і так, там ще потроху там, де. Speaker 2: [uk] Ну, зараз всі все потроху. Speaker 3: [uk] Да, да, да. Speaker 2: [uk] Час такий, да. Speaker 3: [uk] А працюю в приватній школі асистентом викладача. Speaker 2: [uk] Початково. Speaker 3: [uk] Та це з церкви, де Петро Іванович Коваль, пропастир. Speaker 2: [uk] Да, я бував у вас теж. Speaker 3: [uk] Олег, з Криворога. Являюсь теж пастором другої церкви, об'єднання «Біг Хліба». І до часу займаюсь прославленням. Speaker 2: [uk] Супер. Speaker 3: [uk] Роман з Одеси, підготовлю служити. Speaker 2: [uk] Як це? Speaker 4: [uk] Гостя народився в Харкові, зараз живу в Одесі, церква «Свята Земля», служу в реабілітації. Speaker 3: [uk] Володимир, з міста Вінниці, євангельська церква «Перемога». І один з керівників приватного виробничого заводу. Speaker 2: [uk] Євген, те ж саме, що у Володимира, теж церква «Дряпинське служіння». Speaker 3: [uk] Те місто, та церква і лише служіння, нічого. Speaker 2: [uk] Дякую. Добре, дуже вдячний вам за те, що я половину імен забув, вибачте. Але ми поступово будемо знайомитися з вами. Я є керівником в ЄТС магістерської програми, богослов'я трансформуючого лідерства. І є пастором церкви тут недалеко в Бучі, баптистська церква. Тому, якщо будете в Бучі, то заходьте в гості. Віфанія її важко не помітити, тому що вона велика і на центральній вулиці. Тому, якщо ви по Варшавці їдете, то її не можна не помітити. Ось. Викладаю дисципліни різні, і одна із них — це життя Ісуса Христа. Дисципліну, яку найбільше люблю викладати. Тому ми починаємо з вами і починаємо з питань. Хтось хотів питання, правда? Speaker 3: [uk] Олег. Speaker 4: [uk] Да, я хотів. Speaker 3: [uk] Олег хотів питання. Дивіться, ці питання не тому, щоб вас принизити або поставити вас в незручне положення. Я знаю, що люди в церквах не дуже читають Біблію, якщо щось. Ось. Вони покладаються на проповідь проповідників, на знання пасторів і так далі. І ось ця традиція читати Біблію щодня, вона сьогодні не дуже популярна. Ми навіть десь роки, ну це було до ковіду, в нас було таке завдання змінити повністю в церкві хід служіння, повністю перемінити. В баптистській церкві це, ну, все рівно, що піти на суїцид. Але ми пішли на цей ризик, тому що ми хотіли виправити цю ситуацію. Більше того, ми хотіли, щоб ми, як церква, як спільнота, разом читали одну і ту саму книгу Біблії і розважали разом над одним і тим самим текстом. Щоб у нас десь було, десь ми рухалися, да, в одному такому напрямку. І ми це зробили, і це в нас виходило. Потім стався ковід, все посипалося з того. І ми зараз думаємо, що ми будемо поступово повертатися на такий хід богослужіння, щоб ми знову разом читали Біблію. Тому перше питання таке: хто з вас прочитав одне з Євангелій від початку до кінця? Speaker 4: [uk] Ого, всі. Speaker 2: [uk] Якщо видно, за всіх не відповідаєте. Всі? Speaker 4: [uk] Звісно. Speaker 2: [uk] Прочитали? Speaker 4: [uk] Да. Speaker 2: [uk] Яке? Speaker 4: [uk] Всі. Speaker 2: [uk] Всі? Speaker 4: [uk] Да. Можна працювати. Speaker 2: [uk] Тобто всі чотири від початку до кінця? Speaker 4: [uk] Да. Але третє питання навряд чи втигнеться. Speaker 2: [uk] То тоді є третє питання. Тоді є третє питання: хто з вас може переказати зміст загальний хоча б з одного з Євангелій? Ну, ви ж всі чотири. Speaker 4: [uk] А як саме треба? Ну, типу там. Speaker 2: [uk] Великими такими, великими, не по розділам, а от великими такими, ну, передати сюжетну лінію. Давайте так. Хоча б одного з Євангелій. Speaker 4: [uk] Луки найпростіший. Speaker 2: [uk] Пропоную Марк, він найкоротший, але найзапутаніший. Speaker 4: [uk] Луки найпростіший. Speaker 2: [uk] Будь ласка. Speaker 4: [uk] Луки найпростіший, бо він дає деталі максимально в хронологічному, напевно, порядку. Тому там йдеться, ой, відпочинаючи від Захарії, Єлизавети, Івана, пророцтва, виконання Ісуса і Іван, потім народження Ісуса Христа, умови, пастухи, мудреці, потім. Speaker 2: [uk] Мудреці, не мудреці, Луки. Speaker 4: [uk] Мудреці, перепрошую, тоді я змішав. Speaker 2: [uk] Ну, нічого, але вийде дуже. Speaker 4: [uk] Дуже важливо, бо всі частини кожного. Speaker 2: [uk] Ну, ми це якраз будемо виправляти, намагатися це виправити. Але добре. Пастухи, мудреці в іншому Євангелії. Далі? Speaker 4: [uk] Потім, я не пам'ятаю, чи там є історія, де Ісус 12 років в храмі вечірній. Speaker 2: [uk] Це якраз в Луки, є така історія. І вона є тільки в Луки. Speaker 4: [uk] Так, добре. Тоді хоч щось. Speaker 2: [uk] Ні, ви вже дуже добре до цього. Speaker 4: [uk] Це вже дуже детально. Speaker 2: [uk] Це вже дуже детально. Можна так більш. Speaker 4: [uk] Ну, да, тобто дитинство і цю гру, оцей момент, потім вже хрещення Ісуса Христа, пустеля, початок його служіння, проповідь, зцілення, звільнення і так далі. Потім смерть, вже там вище, це останні дні з учнями, смерть, воскресіння, остання настанова. Speaker 2: [uk] В Луки ще є його знесіння. Speaker 4: [uk] І вознесіння. Speaker 2: [uk] Так. Супер. Хтось ще хоче спробувати? Speaker 3: [uk] Ну, він все сказав. Speaker 2: [uk] Це це Луки, це тільки Луки. У вас ще є Матвій, Іван. Speaker 3: [uk] Можна спробувати Матвія. Speaker 2: [uk] Давай. Speaker 3: [uk] Родословно. Speaker 2: [uk] Так, в першу чергу. Speaker 3: [uk] Так. Speaker 2: [uk] Потім момент, коли Ісус потрапляє в пустелю, ну, це четверта розділ, так? Speaker 3: [uk] Так, нормально. Speaker 2: [uk] Нагорна проповідь. Speaker 3: [uk] Так. Speaker 2: [uk] Яка закінчується тим, що Ісус дивиться на Єрусалим і каже: «Побував пророків, але як там, Єрусалим, Єрусалим». Speaker 3: [uk] Ну, це вже дуже схоже. Speaker 2: [uk] Ну, це вже за десяту там є. Speaker 3: [uk] Але цікаво, я ще не чув такий варіант, щоб так закінчувалася Нагорна проповідь. Speaker 2: [uk] Ні, а я просто позначив, що Нагорна проповідь була там на п'ятий, шостий, сьомий розділ, тобто в принципі, якби, якщо її там розмасолювати. Speaker 3: [uk] Супер, супер, супер, мені подобається. Speaker 2: [uk] Потім в ситуації там з фарисеями певні, потім з суперечки з Іродом, потім там Ісус зцілює слугу римського сотника. Speaker 3: [uk] Це з Луки, але неважливо, так. Speaker 2: [uk] А тоді начальника синагоги зцілює слугу, чи доньку, щось таке. Speaker 3: [uk] Ну, це з Матвія доньку, так. Speaker 2: [uk] Так, з Матвія доньку. Потім, що там у нас ще? Зараз я спробую згадати. 24-й розділ, Ісус розповідає про останні дні. Потім після цього, ну, там. Speaker 3: [uk] Є ще 25-й розділ після того. Speaker 2: [uk] 25-й розділ є після того, там ще 26-й. І взагалі 28, 26-й розділ. Speaker 3: [uk] Ого. Speaker 2: [uk] Да, це ви мене вразили, ви знаєте кількість розділів Матвія. Speaker 3: [uk] Так, і так. Speaker 2: [uk] Ну, я вам хочу сказати, що до цього моменту ви найпідготовленіша група, яку я навчав в стінах УЄТС за останні. Speaker 4: [uk] Що, все так погано? Speaker 2: [uk] Навпаки, я ж кажу, що ви найпідготовленіша. Speaker 3: [uk] До нас, я маю на увазі. Speaker 2: [uk] До вас якось не товаришували з Євангелієм. Speaker 3: [uk] Да, серйозно, да, серйозно, да. Speaker 2: [uk] Давайте, хто ще спробує? Пастор має спробувати. Speaker 3: [uk] Давайте я. Speaker 2: [uk] Давайте ви, а потім Ден. Ден нам розповість Івана, він може зараз в комп'ютері передивитися швидко. Івана нам правильно перескажеш, да, будь ласка. Speaker 3: [uk] Що, Івана чи що? Speaker 2: [uk] Будь-що. Speaker 3: [uk] Давай, Іван. Давайте Івана спробую. Speaker 2: [uk] Давай. Speaker 3: [uk] Це було трошки, ну, народження Ісуса, потім служіння, по-моєму, Івана Хрестителя, там є хрещення Ісуса Христа. Speaker 2: [uk] А народження як нам Іван розповідає? Speaker 3: [uk] Міфологічно. Speaker 2: [uk] Ні, я сказав народження? Speaker 3: [uk] Да. Speaker 2: [uk] Ні, служіння Івана Хрестителя я сказав. Speaker 3: [uk] А, ні, ну було народження Ісуса, потім служіння Івана Хрестителя. Але не давайте, добре, кажіть. Він теж говорить про народження Ісуса, просто в інший спосіб, так? Speaker 2: [uk] Да, да, да, да. Потім, так, хрещення Ісуса Христа, початок служіння, там є самарянка, там є. Speaker 3: [uk] Є самарянка. Speaker 2: [uk] Також. Speaker 3: [uk] Ще Никодим був до того. Speaker 2: [uk] Да, Никодим був до того, Никодим, правда, третій розділ здається. Самарянка четвертий чи п'ятий, потім шостий, сьомий, так, дискусії з фарисеями, здається, потім. Speaker 3: [uk] Потім восьмий розділ. Speaker 2: [uk] Потім ходіння по воді, ні, підождіть, підождіть, там потім є сповідування, потім Ісуса, да, Богом, потім є молитва, потім є. Speaker 3: [uk] Потім є Матвія. Speaker 2: [uk] 16-16. Speaker 3: [uk] Потім є, може трохи поплутав, потім є Івана, потім є Лазар, є? Speaker 2: [uk] Є Лазар, є, да, Лазар є, є, Господи, на дереві сидів, як же він? Speaker 3: [uk] Захей? Speaker 2: [uk] Захей там намагається. Speaker 3: [uk] То Лука. Speaker 2: [uk] А, в Луки захей точно, тоді Лазар є, Захей. Молитва Ісуса в 17-му. Speaker 3: [uk] Є, ти не скінчив ще. Speaker 2: [uk] Давайте там. Speaker 3: [uk] Все, достатньо, дякую, дякую, це дуже гарна спроба. Ден, давай, здивуй нас, Марка? Speaker 4: [uk] Ну, бо залишився. Speaker 2: [uk] Івана? Speaker 4: [uk] Будь-кого, давай. Speaker 2: [uk] Да. Speaker 3: [uk] Ну, да, служіння Івана. Speaker 2: [uk] Ми йдемо по Марку. Speaker 3: [uk] Служіння Івана, потім з'являється Христос і його хрещення, Христос проповідує Євангеліє Царства. Потім з'являється позиція фарисеїв та конфліктів. Все закінчується зціленням сухорукого, і фарисеї влаштовують змову з Іродіаном. Так, далі. Далі притчі, декілька. Speaker 2: [uk] Є притчі. Speaker 3: [uk] В четвертому розділі. Speaker 2: [uk] Да. Speaker 3: [uk] Ось є чапла, вона не починає. Speaker 2: [uk] Так, так, так. Speaker 3: [uk] Ну, це вже щось дуже детально. Так, далі. Після притч. Speaker 2: [uk] Брати і не жаль? Speaker 3: [uk] Ну, є трошки. Speaker 2: [uk] Ну, трошки більше враження. Speaker 3: [uk] Тоді підемо на трошки глобальніше. Робота з учнями, конфлікт в храмі. Speaker 2: [uk] Так. Speaker 3: [uk] Ну, і страсті багато. Speaker 2: [uk] Так. Speaker 3: [uk] Ну, і загалом, там дуже динамічний стиль, події за подіями. Speaker 2: [uk] Чудово. Speaker 3: [uk] Друзі, ви молодці, тому що, ну, я вже завжди, так, я ще не з таку підготовлену Луку я не зустрічав. Але що цим завданням я хотів вам продемонструвати? Speaker 2: [uk] Що ви туди розказуєте? Speaker 3: [uk] Що ми дуже схильні, коли пересказуємо Євангеліє, плутати Євангеліє. Ось, тобто змішувати одні з історії з іншими. І особливо це, навіть коли ми читаємо, не коли пересказуємо, коли ми читаємо, то що я б хотів вас в першу чергу попросити. З цього дня і далі, коли ви будете читати Євангеліє, і ось ви читаєте, і у вас є враження, що така сама історія, як в іншому Євангелії, не полінуйтеся перевірити це. І якщо навіть є така сама історія, як вам здавалося, порівняйте їх, ви будете здивовані. Тому що ось це відчуття повторення, воно дуже хибне. І цим предметом я буду намагатися вам показати, що Євангеліє навіть синоптичні. Знаєте, що таке синопсис? Це дивитися разом, або дивитися в певному напрямку. Вони теж дуже різні. Я вас попрошу зробити ось що за вихідні. У вас є що робити на вихідні? Speaker 2: [uk] Так. Speaker 3: [uk] Ну, американці кажуть, якщо хочете, щоб справа була зроблена, треба попросити дуже зайняту людину. Speaker 2: [uk] Попросіть мене. Speaker 3: [uk] Да. Ні, я попрошу вас всіх. Є притча про сіяча, правда? Speaker 2: [uk] Так. Speaker 3: [uk] Про яку Ден сказав. Вона є в всіх трьох Євангеліях синоптичних. Вона є в Марка, вона є в Матвія, вона є в Луки. Я хочу вас до понеділка їх прочитати і порівняти. Що є в Марка, немає в Матвія. Що є в Матвія, немає в Марка і в Луки. Що є в Луки і немає в Марка і в Матвія. Speaker 2: [uk] Ви ж знаєте, в тій самій притчі завдання виконаємо. Speaker 3: [uk] Не знаю. Як я можу знати? Speaker 2: [uk] Запитаємо в чата GPT, в чому різниця. Speaker 3: [uk] Запитайте в чат GPT. Ну, давайте я його теж запитаю на всякий випадок, щоб знати, що він вам відповість. Відповідь чат GPT залежить від того, як ви сформулюєте питання. Ось. Давайте, можемо ми домовитися без нього обійтися цього разу? Speaker 2: [uk] Так, можемо. Speaker 3: [uk] Це важливо. Speaker 2: [uk] Нас є Джеймі. Speaker 3: [uk] Да, Джеймі. Давайте обійдемося без цих якихось додаткових інструментів. Я не проти цих інструментів, ви можете ними користуватися. Але давайте цього разу просто прочитайте. Це четвертий розділ Марка. Це 13-й розділ Матвія. Це 8-й розділ Луки. Speaker 2: [uk] Ще раз. Speaker 3: [uk] Це четвертий розділ Марка. Ви ж пам'ятаєте, що це єдина притча, яку Ісус чогось вирішив нам розтлумачити. Тобто він щось посумнівався, що ми без його тлумачення зрозуміємо. Speaker 2: [uk] Його спитали. Speaker 3: [uk] Ні, його запитають про притчу про пшеницю і кукіль. Учні. Speaker 2: [uk] Ці так. Speaker 3: [uk] Марка, давайте перевіримо. Давайте перевіримо, бо я не буду заперечувати. Мені здається, що він це робить з власної причини. Speaker 2: [uk] Там залишились просто люди разом з учнями. Speaker 3: [uk] Перевіримо. Я на свою пам'ять вже давно не покладаюся. Ось, тому перевіримо, тому що я знаю, що в Марка, на відміну від інших євангелістів, Марк каже: «Якщо ви не зрозумієте цю притчу, як ви сподіваєтеся зрозуміти інші?» Тобто в Марка вона не просто притча, вона як в деякому сенсі ключ до розуміння інших притч. Але давайте, чи його просили, ми це зараз дуже швиденько перевіримо. Speaker 2: [uk] 4:10. Speaker 3: [uk] 4:10. Бачите, я ж не сперечаюся. Я хочу свою пам'ять. А коли він залишився сам, ті, які були з ним разом, з 12-ма, запитали його про ці притчі. Про ці притчі в множині. Добре. Окей, нормально. Десь просять, десь не просять, десь він сам це робить з власної ініціативи. Мене цікавить, щоб ви відчули наголоси в кожному Євангелії, наприклад. Чого Марко каже, що ті, що є добрим ґрунтом, приносять 30, 60, 100, а Матвій каже 100, 60, 30, 2, 3? Да, в чому різниця? Ви бачите, я бачу по вашим очам, що ви навіть не звернули ніколи на це увагу. Speaker 2: [uk] Так, чи є різниця? Speaker 3: [uk] Або звертали, але що це означає? Чого таким, чого євангелісти так ставлять акценти на цьому? Ось, добре. І в понеділок ми з цього трошки почнемо. Добре. Як ви відповідаєте тоді на четверте питання? Speaker 2: [uk] Зазвичай відповідаємо, що це чотири погляди, і з різних сторін чотири людини не могли описати слово в слово одні й ті самі події, бачили з різних сторін і описали ці історії по-своєму. Тому між ними. Speaker 3: [uk] Щоб доповнити один одного? Speaker 2: [uk] Так, да, ну в тому числі так. Speaker 3: [uk] Ви і повірте. Speaker 2: [uk] Кожне Євангеліє воно має певну ціль, на щось вказати. Speaker 3: [uk] Так, супер, супер. Speaker 2: [uk] Тобто воно щось хоче, на щось звернути увагу, або на щось відповісти таким пересказом історії, правда? Speaker 3: [uk] Аудиторії різні. Speaker 2: [uk] Аудиторії різні, тобто є спільноти різні. А як ви вважаєте, євангелісти, вони частина цих спільнот, чи вони десь сидять на десь в якому монастирі і звідти пишуть комусь? Speaker 3: [uk] Я думаю. Speaker 2: [uk] Чи вони є частиною, вони живуть життя спільноти? Speaker 3: [uk] Да, вони частина спільноти. Speaker 2: [uk] Не частина спільноти. Speaker 3: [uk] Їм треба дати відповідь на якісь події, що відбуваються. Speaker 2: [uk] Поточні, да. Speaker 3: [uk] Через які вони разом проживають, тому вони підсвічують життя Ісуса Христа, щоб там чи дати надію, чи підбадьорити, ну як там Марк Луки мав оце. Speaker 2: [uk] Тобто вони розказують історію, яка ще й відповідає на якісь потреби, на якісь виклики, на якісь поточні потреби цієї спільноти, щоб їх ствердити у вірі, правда? Тому що спільноти переживають певні виклики, так як і ми з вами сьогодні переживаємо певні виклики. Speaker 3: [uk] Ви правильно? Speaker 2: [uk] Так, так. Speaker 3: [uk] Якщо я не помиляюсь, в поємному юдейському праві, щоб щось довести, треба три свідки, правильно? Speaker 2: [uk] Так. Speaker 3: [uk] І я так розумію, що це ще як апологетичне якесь таке, ну захист того, що це відбулося, якби три свідки. Speaker 2: [uk] Ви вважаєте, що вони знали, що ще хтось напише, коли писали? Speaker 3: [uk] Ні, але можливо, коли... Speaker 2: [uk] Або розраховували на це. Speaker 3: [uk] Але можливо, коли формувався канон, на це подумали. Там... Ну, ви ж в курсі, що є дуже багато Євангелій, які є неканонічними. Speaker 2: [uk] Так. Speaker 3: [uk] Їх набагато більше, ніж канонічних. Speaker 2: [uk] Чудово. Ще хтось хоче додати на четверте питання? Speaker 3: [uk] Ну, ще, напевно, момент з, ну якби написання з призми кожної особистості. Тобто, наприклад, Матвій був там змитарем, Лука був більш освіченою людиною і так далі. Марк взагалі мав, каже, там якесь більш грецьке мислення, що він прямо без зайвого писав. І це теж впливало на написання і на бачення. Speaker 2: [uk] Дякую. Speaker 3: [uk] Да, ще, якщо не помиляюсь, це певний символізм, типу, ну, чотири — це така завершеність, тому що чотири сторони світу, так, і типу це мало такий певний символізм. Потім це, напевно, різні контексти. Матвій він писав для для для євреїв, Марк — для римлян, і Лука він писав для грецьких. Ну і в принципі Ісус він, типу, класно, що вони розкрили всі його сторони, так, тому що комусь одному було б важко всі ці аспекти життя Христа висвітлити, бо вони так гарно доповнили один одного і їх розкрили. Speaker 2: [uk] Чудово. Ще хтось хоче щось додати назад? Speaker 3: [uk] Ні. Speaker 2: [uk] Ні? Speaker 3: [uk] Просто не сказали, а потім... Speaker 2: [uk] Добре, добре, дякую. Speaker 3: [uk] А Божа природа, тобто десь там, що більше він як людина, десь як агнець, десь як слуга. Speaker 2: [uk] Тобто різні титули, да, приписані Ісусу? Окей, добре, чудово. І останнє питання. Speaker 4: [uk] Можна? Speaker 2: [uk] Так, так, будь ласка. Speaker 4: [uk] Ну, виходить, перші три Євангелія вони були більше написані саме про життя Ісуса Христа, плюс-мінус хронологічно. Ну, це ж синоптичні Євангелія. А Іван, він більше в своєму Євангелії показує саме божественну природу Ісуса. Він же з самого початку починає Євангеліє з того, що спочатку було Слово, Слово було від Бога, Слово було Бог. І здається, ну, в багатьох моментах, наприклад, здається, в діалозі з самарянкою він розкриває, що, ну, розкриває те, що Ісус є Богом. Напевно, з діалозі з Нікодимом, ну, мені так здається. І дуже часто, дуже багато він пише саме про любов один до одного, він постійно наголошує: «Любіть один одного». Speaker 2: [uk] Дякую. Speaker 3: [uk] Відрізняється тим, що, якщо я не помиляюсь, в Івана немає притчі? Speaker 2: [uk] Взагалі. Speaker 3: [uk] Окрім однієї. Ну, окрім однієї. І Іван, він же був, він же був ближче всіх до Ісуса, да, його люди. Speaker 2: [uk] Ну, так він нам каже. Speaker 3: [uk] Так. І дуже багато розкривається діалогів або ситуацій, які інші учні не знали. Тобто, знову ж таки, якщо я не помиляюсь, тільки від Івана розказується, як дівчинка була з мертвих, ну, повернута, правильно? Speaker 2: [uk] Ні. Speaker 3: [uk] Ні. Speaker 2: [uk] Марк розповідає теж. Speaker 3: [uk] Точно. Speaker 2: [uk] Що до... А, будь ласка. Speaker 4: [uk] Ну, ще... Speaker 2: [uk] Ми маємо Єву почути. Так. Адам вже все сказав. Speaker 4: [uk] Да, да. Ну, ще в кінці Євангеліє від Івана, він вже пише, з якою метою він це писав. Це написано, щоб ви всі увірували. І, в принципі, якщо дивитись на Євангеліє, воно все побудовано так, щоб довести то, ким Христос є. Він є Месія, він є Син Божий, він є Бог. І він ставить багато акцентів, які, якби, посилаються з Старого Завіту, які абрекують в інших Євангеліях. Що він є хліб життя, що він є паспорт, що він є і те-те. Ще він робить таку структуру, типу, що в нього є сім чудес. Він вистраює цю структуру, і він так само посилається... Speaker 2: [uk] А чого він є сім, але не чудес? Speaker 4: [uk] Ну, сілень, от всі... Speaker 2: [uk] І він їх інакше називає. Він їх називає знамення. Speaker 4: [uk] Знамення, да-да-да, знамення. І, ну, і він так само посилається на божественність Ісуса Христа. Ну, і ще там є така штука, яка відрізняється, це багато діалогів. От таких досить довгих, ну, які ми не бачимо, і вони досить такі інтимні, можна їх назвати, діалоги. Speaker 2: [uk] Так, один на один. Speaker 4: [uk] Да, от якщо в вечері взяти, якщо я не помиляюсь, то це ж в Івана було написано, цей, ну, офіс. І ще цікаво, що він говорить, що як учням дивитись на Христа, на цю жертву, що робити з кров'ю, да, і як потім бути учнями. От, ну, і це дуже досить відрізняє від інших Євангелій. Speaker 2: [uk] Дякую, Єва. В зумі, друзі. Ви, щоб не думали, що ми за вас забули. Якщо у вас є щось додати, будь ласка. Speaker 5: [uk] Да, я хотів додати, вітаю. Наскільки я пам'ятаю, Йоан писав останнім, і я навіть чув версію, що він читав попередні Євангелія, тому він хотів додати щось окреме, що буде відрізнятися від цих Євангелій. І також ви задавали питання, якщо я правильно почув, бо тут інколи звучання дивне, щодо того, чи знали євангелісти, що пишуть інші. Наскільки я пам'ятаю, то Матвій та Лука, вони знали, і вони навіть користувалися Марком, і ще навіть є якесь джерело Q, про яке також теоретично кажуть, що воно існувало. Тобто вони знали і навіть взаємодіяли. І от Йоан, він писав якраз останнім, використовуючи і навпаки відходячи від інших. Тобто якщо ці в трьох працювали разом, грубо кажучи, то пишучи, переписуючи і брали шматки одне одного, Йоан навпаки відходив від цього і писав окремо, навмисно, як мені здається. Speaker 2: [uk] Марк, дякуємо. Дякую. Да, секундочку, може ще хтось в зумі щось хоче додати? Не хоче. Добре. Speaker 3: [uk] Вам підкреслює одну дуже важливу річ, що Петро Апостол не в усьому був перший. Як він прибіг до громадянської служби. Speaker 2: [uk] Ну, це гарне зауваження. А чого він це робить? Speaker 3: [uk] І що саме? Чому він розказує, що він був улюблений і прибіг перший? Speaker 2: [uk] А чого він не робить Петра першим? Speaker 3: [uk] І про Марфа. Speaker 2: [uk] Петра першим. Speaker 3: [uk] Він розкриває, що саме Петро. Мені здається, в них була якась певна суперність. Бо потім Петро, ну, як і Марко ж пише зі слів Петра багато в чому, він теж зауважує, що, ну, в тій ситуації, що йому сказали джінкам, щоб передали інформацію. Будь і Петра. Speaker 2: [uk] Так. Тобто він його все ж таки виокремлює. Speaker 3: [uk] Можливо, це так. Speaker 2: [uk] Ну, він ще деколи підставляє Петра. Speaker 3: [uk] Піди, каже, візьми в рибі. Speaker 2: [uk] Хтось сказав не тільки в цих містах. Але добре. Друзі, ви настільки добре знаєте Євангеліє, що я думаю, що ми, мабуть, закінчимо тут лекцію. Speaker 3: [uk] Ми не розчаруємось, але... Speaker 2: [uk] Добре, ще тоді одне таке питання. Що робить... Speaker 3: [uk] Ну, ми вже почали відповідати, але що суттєво, давайте я додам, відрізняє Івана від синоптичних Євангелій? Ну, дуже суттєво. Тобто... Speaker 4: [uk] Там немає хронології. Speaker 3: [uk] Там немає хронології. Ще раз. Speaker 4: [uk] Він входив до трійці найближчих Ісуса. Ну, а всі інші не входили. Speaker 3: [uk] Із Євангелістю. Speaker 4: [uk] Ну, так. Speaker 3: [uk] Учням, а остальні... Ну, він себе називає п'ять разів на улюблену. Але так більше мені подобається, як Рома, да? Як Рома почав відповідати. Тобто в нього немає цього хронологічного підходу. Тому що, наприклад, якщо Ісус заходить в Єрусалимський храм і очищує його в синоптичних Євангеліях в кінці, то Євангеліє це робить на початку служіння. Тобто хронологія тут геть не така, правда? Ще в чомусь хронологія проявляється не такою. Після воскресіння, і там оцей 21 розділ, хоча я чув, що він дописаний був пізніше, що він раніше насправді закінчується Євангеліє від Івана, ніж ми сьогодні читаємо. Speaker 2: [uk] А це не з Марком поплутали? Speaker 3: [uk] З Марком там дописано починаючи з 16-го вірша, чи щось там, де вийшов віруючий... Speaker 2: [uk] З 9-го. Speaker 3: [uk] А з 9-го до 16-го. А з Івана, що саме в останній розділ? Таке місто. Speaker 2: [uk] Ну, дивіться, дуже є багато припущень, хто коли що дописував і так далі. Питання, наскільки ці припущення мають під собою якусь таку, знаєте, історично обґрунтовану, аргументовану вагу і так далі. Але що ще хронологічно мене цікавить? Є одна річ, яка хронологічно Івана відрізняє дуже сильно від синоптиків, і вона визначила наше сприйняття, скільки тривало взагалі служіння публічне Ісусу. Speaker 4: [uk] Це за решту Пасхи. Speaker 2: [uk] Пасхи. Скільки разів на Пасху потрапив Ісус в Єрусалим в Євангелії від Івана? Три рази. А скільки раз він це робить в синоптиків? Speaker 3: [uk] Один раз. Speaker 2: [uk] Один раз. В кінці служіння. Що ще? Хронологія. Браво, Рома. Що ще відрізняє? Ми вже з вами звернули увагу, що в нього, наприклад, менше див, але він їх навіть дає перевагу називати інакше. Для нього дива - це знамення. Speaker 3: [uk] Яке говорить про характер. Speaker 2: [uk] Тобто воно щось відкриває більше, ніж просто сама подія, да, або свідчить нам про щось більше, ніж сама подія. Тобто це сім знамень. В нього є ще сім свідоцтв і сім тверджень, да. Тобто він вибудовує своє життя Ісуса Христа навколо 3 по 7. Speaker 3: [uk] Вау. Speaker 2: [uk] Да, якщо ви не зверніть увагу, будете читати, в нього є сім тверджень, я є щось, в нього є сім свідчень, свідчать про нього як Месії, в нього є сім знамень. Яке перше знамення в Євангелії від Івана? Speaker 4: [uk] Перетворення води в вино. Speaker 3: [uk] Ні, це що, знамення води? Speaker 2: [uk] Ні, ні, ні, правильно. Перетворювання... Speaker 3: [uk] Вина в воду. Speaker 2: [uk] Вина в воду, ні, так баптисти хотіли прочитати. Я буду жартувати лише про баптистів, тому що я... Speaker 3: [uk] Я просто про всіх. Speaker 2: [uk] Ні, я не можу, я не можу. Тобто перетворення води в вино. А навіщо саме це знамення має бути першим? Speaker 4: [uk] Починається з весілля? Speaker 2: [uk] Так, він це зробив в контексті весілля, да, в Кані Галилейській. Але я питання інакше ставлю. Чого він починає з цього знамення? Speaker 3: [uk] Його попросили. Speaker 2: [uk] Саме першого. Його попросили. Speaker 3: [uk] Іван чому починає? Не чому Ісус? Speaker 2: [uk] Ну, ми ж казали, що воно більш таке, ну, ви теж, Рома, казали, не хронологічне. Тобто воно більш таке глибоке, богословське. Давайте з цієї перспективи дивитися на це питання. Speaker 3: [uk] Так, давайте по-новоновськи. Як вчора ми дивилися, він хоче сам тенет. Тенет. Там, де, скажімо, кінець завершується початком фільму. Ісус починає... Speaker 2: [uk] Давайте по-новоновськи, якщо це допоможе, давайте. Speaker 3: [uk] Ісус починає з весілля, так? І в кінці всього буде теж весілля, скажімо так. В кінці часів, да, коли він з'єднається зі своїми дітьми, теж буде весілля. Speaker 2: [uk] Ну, але погодьтеся, що якщо б він почав з воскресіння Лазаря, це було б потужніше, правда? Speaker 3: [uk] Так. Можливо, але ми не знаємо. Speaker 2: [uk] Припущення, давайте припущення, давайте припущення. Speaker 4: [uk] Можливо, тому що це стало знаменням для учнів саме з цієї події, вони побачили. Speaker 2: [uk] Яким саме? Speaker 4: [uk] Що? Speaker 2: [uk] Яким саме знаменням? Ну, ви кажете, можливо, воно стало знаменням для учнів. Яким саме? Що воно мало засвідчити учням? Speaker 4: [uk] Ну, що він більше, ніж вчитель, що він, ну, Месія, якого очікують. Speaker 2: [uk] Окей, що він Месія, якого очікують. Добре, ще. Speaker 3: [uk] Ну, може, це якась відсилка на старий закон. А там так і пишеться, так він поклав начало. Speaker 2: [uk] Початок, да, але чого, Рома? Speaker 3: [uk] Він почав початок з цього. Ісус і Іван. Speaker 2: [uk] Можливо, так. Іван, дивіться, так як нам євангелісти презентують життя Ісуса Христа, це так, як вони хочуть, щоб ми його бачили. Іван хоче, щоб ми зрозуміли, що саме перетворення води в вино в контексті весілля має бути початком, щоб ми щось почали розуміти, що буде розвиватися далі. Speaker 3: [uk] Ну, що вино буде з ними постійно. Speaker 2: [uk] Вино? Speaker 3: [uk] Вино. Speaker 2: [uk] Якщо він каже, все буде добре, можна йти. Вино буде. Добре, це просто таке, ви хотіли питання на далі, так? Все, ми просто починаємо мислити трошки, що Євангелія або євангелисти в Євангеліях нам ставлять гарні запитання, правильно? Speaker 3: [uk] Будь ласка. Speaker 2: [uk] Можна. Speaker 3: [uk] Стосовно цього, чому тоді Ісус Христос говорить Марії, що ще не час, а його відкриття там чуде? Speaker 2: [uk] Але все так, він каже, що не час. Speaker 3: [uk] А відкриття чого саме? Speaker 2: [uk] Ну, його, як його сили, можливо. Speaker 3: [uk] Да, а його, як Месії. Speaker 2: [uk] Тобто початку він хотів, щоб ми щось розуміли. А для деяких речей ще не час. Speaker 3: [uk] Ага. Speaker 2: [uk] Да. От і так, можна подивитися. Добре, що ще в Івана відрізняє? Ну, ви ж зрозуміли, коли ви відкриваєте Євангеліє від Івана, там все геть не так. Наприклад, дивіться, з чого починає Матвій, тому що він перший? Speaker 3: [uk] Родословія. Speaker 2: [uk] Родословія. Звідки він починає родословія? Speaker 3: [uk] З Авраама. Speaker 2: [uk] З кого? Speaker 3: [uk] З Бога. Speaker 2: [uk] З Авраама. Speaker 3: [uk] Авраам. Speaker 2: [uk] Авраам, правда? Speaker 3: [uk] Так. Speaker 2: [uk] Але ж історія була і до Авраама. Speaker 3: [uk] Так. Speaker 2: [uk] А з кого починає родословія Лука? Speaker 3: [uk] Від Адама. Speaker 2: [uk] Від Адама, правда? Speaker 3: [uk] Так. Speaker 2: [uk] Вірніше, він починає з Христа, але повертає нас до Адама. А звідки починає Марк? Speaker 3: [uk] Нізвідки. Ну, в смислі? Speaker 2: [uk] Ну, як не звідки? Починає з Івана Хрестителя. Speaker 3: [uk] Без родословної. Speaker 2: [uk] Да, він починає з Івана Хрестителя. А звідки починає Іван? Speaker 3: [uk] З початку богослов'я. З буття. Speaker 2: [uk] З самого початку. Speaker 3: [uk] Вже з життя Ісуса. Speaker 2: [uk] Ну, він починає, є дві книги, які кажуть, починаються з початку. Берешіт. Speaker 3: [uk] Берешіт. Speaker 2: [uk] Спочатку Бог створив небо і землю. Speaker 3: [uk] Буття. Speaker 2: [uk] А що каже Іван? А що було до того, як Бог створив небо і землю? Speaker 3: [uk] З самого слова. Speaker 2: [uk] Тобто він нас... Він починає десь звідти. Speaker 3: [uk] Так, да. Speaker 2: [uk] Тобто, а що було до того, допоки нічого з того, що ми знаємо, ще не було? Ось. Навіть коли ви звертаєте увагу на початок кожного з Євангелій, ми бачимо, що для кожного євангелиста є своя відправна точка, правда? Speaker 3: [uk] Угу. Speaker 2: [uk] Тобто кожний з них вважає, що треба почати десь. Ось. Матвій каже, що йому краще почати з Авраама. Чого? Припущення. Ми зараз говоримо просто про... Speaker 3: [uk] Це ж заліза в єврейській. Це ж заліза в єврейській. Ну, саміц народом, якби почався. Speaker 2: [uk] Добре. Speaker 3: [uk] До якого він пише? Speaker 2: [uk] Пам'ятаєте, він як починає? Як починає Матвій Євангеліє? Родовід Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового. А чого він плутає хронологію? Speaker 3: [uk] Ні, ну він... Speaker 2: [uk] Хіба Авраам не був до Давида? Speaker 3: [uk] Він не йде в зворотньому напрямку. Він не плутає. Speaker 2: [uk] Ну, він не йде в зворотньому напрямку, бо в 17-му вірші він каже так: «І так, від Авраама до Давида 14, від Давида до Вавилона 14, від Вавилона до Христа 14». Він нічого не плутає? Speaker 3: [uk] Ні, так він і не плутає. Speaker 2: [uk] Да. Тобто, якщо ви порівнюєте перший вірш і 17-й вірш, то тут щось не так з хронологією, тому що тут Давид стоїть перед Авраамом, а коли ми тут ідемо, то тут все стоїть нормально: Авраам, Давид і так далі. Speaker 3: [uk] Це просто прочитання в зворотньому напрямку. Це як справа наліво заліва вправо. Не плутаємо це в хронології, просто якщо він... Speaker 2: [uk] Але навіщо, да, але навіщо йому сказати, що родовід, який починається з Авраама, все ж таки першим місцем стоїть Давид, а не Авраам? Speaker 3: [uk] Через Давида Бог обіцяв... Speaker 2: [uk] Він же перший. Speaker 3: [uk] Ну, як він писав для юреїв, то він хотів показати, що він є наслідником Давида, а вже дальше показує, що і дальше йде від Авраама. Ізраїль же ж чекав Месію від Давида. Speaker 2: [uk] Бачите, які гарні запитання, правда? Speaker 3: [uk] Так, нормальні, хороші. Speaker 2: [uk] А ще, якщо припустити, що в першому вірші він нам розповідає, як він буде розповідати нам історію про Ісуса. Тому що спочатку Ісус прийде як син Давидів і тільки до Ізраїлю, і тому два рази він буде підкреслювати Ісус в Євангелії від Матвія, що я прийшов в першу чергу до овівців дому Ізраїлевого. Навіть коли його жінка, як на українську, де сарафінянка, да, питає про стіни, він каже: «Вибач, але я прийшов до вас. Я прийшов до загиблих овець дому Ізраїлевого». Тому, якщо ви читаєте Євангеліє від Матвія до 16-го розділу, Ісус діє лише по відношенню до Ізраїлю. Тому що до Ізраїлю він приходить як син Давидів. Коли його Ізраїль не приймає або відштовхує його, тоді він стає чиїм сином? Авраамом, бо в Авраамі благословляться всі народи. І тому вже в кінці той самий Ісус, який два рази буде казати, що я прийшов в першу чергу до загиблих овець Ізраїля, скаже: «Тож ідіть до кого? До тільки до Ізраїля? Всі народи». Ні, вже зараз до всіх народів. Тому в першому вірші Матвій нам каже: «Ось вам план мого оповідання про Ісуса». А потім в 17-му вірші, чого я люблю Євангеліє від Матвія, він в геніальний спосіб одним віршем нам розповідає всю історію ізраїльського народу. Ділячи на певні віхи. Щось відбувається від Авраама до Давида, щось відбувається від Давида до Вавилона, і щось відбувається від Вавилона до Христа. І якщо ви зрозумієте, що відбувається в історії Ізраїля в ці періоди, ви зрозумієте, навіщо він вам так розповідає історію. Цікаво? Цікаво. Тож навіщо Іван починає з вина? Добре, це було для розміночки. Окей? Щоб ви розуміли, що дуже багато цікавого. Книги, трошки книги. Ви знаєте, вам вже, мабуть, казали, що ми зараз не можемо вам показувати книги російською. Але ось я приніс дещо, що є українською. Ось, наприклад, є така трилогія, яка ділить життя Ісуса Христа саме: дитинство і юнацтво. Бачите, скільки Євангелія говорить про дитинство і юнацтво? Ну, це Берендик більше каже. Це про його публічне служіння від Йордану до Єрусалиму. І це останній тиждень життя Ісуса. Стільки. Коли ви читаєте Євангеліє, щодо хронології ще прокоментую трошки. Да, це написав Бенедикт XVI. Тобто попередній, ні, вже не попередній, перед попередній. Папа Римський. Якщо щось, то його, він був богослов, непоганий, і його називали Бетховеном в богословії. Ось, він дуже гарно пише. І якщо б ви не знали, хто написав ці книги, я впевнений, що ви б ніколи не догадалися, що це, не здогадалися, що це католик написав. Speaker 3: [uk] Так, тут написано Бенедикт XVI. Speaker 2: [uk] Ні, я маю на увазі, якщо б ви читали, не знаючи, хто. Speaker 3: [uk] Назарет. Speaker 2: [uk] Ісус із Назарету, да. Це така трилогія. На жаль, я дізнавався, вони зараз, наклад вже розпроданий, і вони будуть друкувати наступний наклад, і вони мені дадуть, ну, напишуть мені, коли вони почнуть друкувати, тому що це не мої, це я позичив. В мене є вони російською, але немає. Тож, якщо вам цікаво трошки дізнатися більше про цей предмет, то це ось книги українською, які є, і дуже гарний огляд життя Ісуса Христа. Ще є одна така книга, написана моїм колегою Марк Едвард Мур, Хроніка Месії. Що робить Мур в цій книзі? Він порівнює хронологічно, що який євангеліст говорить про яку подію. Да, і чого мені вона дуже подобається? Тому що вона якраз робить те, що я буду робити цим предметом. Це не робити медвежу послугу Євангелія, тому що синодальний переклад, коли перекладали Євангеліє, то вони хотіли уніфікувати. Тобто вони прибирали деякі географічні, а різні читання, місця, локації і так далі. А вони прибирали якісь, як вони вважали, невідповідності в Євангеліях, і цим самим вони створили медвежу послугу. Тобто вони хотіли, щоб синоптичні Євангелії виглядали більш схожими, ніж вони є насправді. Це, ну, така в них була начебто блага ідея, да, або благий намір. Що робить Марк? Він виокремлює і каже, що різні євангелисти роблять по-різному акценти, по-різному представляють деякі речі, ті самі, які є в Євангеліях, і ми на це будемо робити теж акцент. Все, що я хочу з цього предмету, щоб ви зрозуміли, що Євангелії дуже різні. Ми не будемо їх змушувати бути схожими, і ми будемо запитуватися, чого вони різні, чого вони такі різні, більше з богословської точки зору. Є така геть свіженька книга, до якої я маю безпосереднє участь, да, або відношення. Вона вже перекладена англійською і вже побувала на всіх можливих західних презентаціях книг. Називається «Блаженства і терор». Це з колегами ми разом написали, ми взяли Матвієві «Блаженства», дев'ять, да, і ми їх осмислили в контексті агресії, да, теперішньої, в контексті війни. І я якраз пишу тут на, мене попросили, оскільки я писав коментар на Матвія, да, мене попросили написати на «Блаженства, блаженні чисті серця, бо вони Бога побачать». І я пишу, як страждання бачити Бога, да, і так далі. Тому знайте, що є такий ресурс. Я без зайвої скромності скажу, що це один із непоганих коментарів на «Блаженства» Матвія. Ось. Що ще ми ставили перед собою як завдання? Це трошки подивитися, що в історії України, наші філософи, поети писали про ці блаженства. Ось. Я був, наприклад, дуже здивований, скільки всього Сковорода говорив про серце в своїх працях. І це було для нас в першу чергу благословінням, і я сподіваюся, що це зараз буде благословінням для тих, хто це буде читати. Тож вона, мені здається, є навіть в нашій бібліотеці, продається. Speaker 3: [uk] Ви бачили щось? Я бачив. Є таке? Да. А є? Да. Я думаю, що минулого разу на минулій сесії вона була, як заходиш в бібліотеку, сліп ліворуч на книжній полиці. Speaker 2: [uk] Добре, перед обідом ще. Ви раніше йдете на обід? Speaker 3: [uk] Якщо ви відпустите. Speaker 2: [uk] Ні, а що вам Віра Василівна казала? Speaker 3: [uk] Нічого нам не казала. Speaker 2: [uk] Окей, все тоді. Я просто просять різні групи, щоб раніше. Ще таке, трошки відверту відповідь. Я бачу, що ви всі щирі люди тут. Ось, я би хотів ще з вами трошки порозважати. Хто для вас Ісус? Давайте без зайвого догматизму. От, так як ми в церкві це сповідуємо. Ось ваше сьогоднішнє, у світлі всього, що відбувається. Хто він для вас сьогодні? Якщо Господь спаситель, це чудово. Хто ще окрім цього? Ну, всі зможуть висказатися. Що вам в ньому зрозуміло, що ні? Тобто я хочу в якому ключі, щоб ми відповідали. Що подобається і притягує, що бентежить та, можливо, відштовхує? Хто готовий? Speaker 3: [uk] Олег, ти Олег там? Speaker 2: [uk] Ви теж готові? Speaker 3: [uk] Я тобі можу. Я завжди готовий. Speaker 2: [uk] Все, давайте, починайте. Олег, мені, не знаю, я думаю за те, що чому він так рано пішов? Чому тільки три роки? Чому саме ці методи він використовував? Цікаво, чому він не пішов далі? Для мене він, ну, як на сьогодні. Всі його методи вам подобаються? Speaker 3: [uk] Ну, як я сприймаю, просто як завжди мене, я беріз такий общині, де 18 років мене не учили взагалі критикувати те, що він робить, а він не робить, навіть не думати в цю сторону. Ну, типу, ну, він робить, знаєте, це. Speaker 2: [uk] Ну, я вас не запрошую критикувати, я вас запрошую аналізувати. Speaker 3: [uk] Ну, от, там, де я виріс, це не сприймається як слова синоніми. І за те, що мені ніколи глибоко особа не думав, але думав за те, що як би, яким би він сьогодні був, якби він був от в моїй культурі сьогодні, і як як би я міг відповідати йому. Ну, якби я, ну, умовно, один там з учнів. Speaker 2: [uk] Да. Speaker 3: [uk] Це все. Speaker 2: [uk] Окей, дякую. Ден? Speaker 3: [uk] Ну, хто для вас Ісус? Для мене однозначно на першому як такому плані стоїть те, що він цар. Ну, я можу розказати, якщо вам потрібно детально. Бо от мені образ царя - це якби така, напевно, найближче, найпотрібніше, можливо, через те, що це лідер. Speaker 2: [uk] Тобто в сучасному політичному світі вам бракує царя? Speaker 3: [uk] Ну, Ісус Христос, він приходить з Євангелієм у царство, він говорить про царство. Очевидно, він в тому царстві цар. І як він це царство виглядає на контрасті з тим, як це в світі, це от здається тим, знаєте, якраз чого не вистачає. Ось такого лідерства, ось такого підходу, такої вірності. Мені хочеться за ним, хочеться розділяти все те, що він робить. І мені не напрягає, ось, знаєте, ця якась друга роль в цьому плані. Навпаки, дуже подобається. А от, а що незрозуміло, ну, напевно, я не можу виділити чогось незрозумілого. Напевно, мені більше незрозуміле ставлення до людей, теж ставлення людей до Христа інколи. Можливо, я в цьому помиляюся. Ось таке, знаєте, що це такий як юлейний гіпстер. Ну, я так не бачу, і для мене постать Ісуса Христа досить сильна, переконлива, в чомусь жорстка, там м'яка, при цьому любляча і так далі. Що подобається, ну, ось це подобається, притягує, бентежить. Напевно, нічого не бентежить. Speaker 2: [uk] Нічого не бентежить. Ви себе не змушуєте, якщо немає того. Speaker 3: [uk] Да. Speaker 2: [uk] Секундочку, Роман, потім ви, потім я. Добре? Рома. Speaker 3: [uk] Друг. Speaker 2: [uk] Друг. Speaker 3: [uk] Так, зрозуміло. Начебто все зрозуміло. Незрозуміло, чого взагалі він любить мене. Я час, ну, часто переживав это, і вообще не понимаю. Ну, чим більше я это переживаю, тим менше я понимаю вообще, як, ну, що він зробив, нащо він це зробив, чому він це зробив, чому він нас любить, чому він нас терпить. Взагалі я не можу знайти цього питання, ну, відповіді, і це не просто отак розмазує. Подобається, який він. Все терпить, все приймає, все розуміє. Ну, як друг, який нічого не нав'язує. Бентежить та відштовхує те, що він інколи хоче від мене, те, що я не хочу. Дуже часто. Speaker 2: [uk] Наприклад? Speaker 3: [uk] Не мать указів. Speaker 2: [uk] Не хоче, щоб я жив так. Ну, він особистість, я особистість. І він особистість зі своїми, ну, скажемо так, зі своїми хотілками, жизню, з характером, і я. Коли двоє особистостей штовхаються, зіштовхуються, і вони хочуть жити разом. Speaker 3: [uk] Бажання не співпадають, да? Speaker 2: [uk] Ох, да. І в одному з нас треба мінятися. Понятно, що ні йому. Мені не подобається мінятися. І оце я це роблю, тому що я люблю його, я люблю його не тому, що я почуваю себе інколи гарно, чи я там інколи, ну, я хочу емоцій якихось. Ні, в мене є рішення, в мене немає там чого хочу. Ну, в мене немає того, чого я хотів. Але в мене є рішення, я дуже. Ось як це мені так часто взагалі розроблено. Я говорю, інколи я в молитві говорю, що я не хочу. Я не хочу ділати, як ти хочеш. Мені подобається. Speaker 3: [uk] Оце мені дуже подобається. Рома, дякую, дякую. Speaker 2: [uk] Мені нравиться твоє питання. Я не хочу так ділати. А я буду робити. Speaker 3: [uk] Ну, ти будеш. Ти будеш ламати свою волю? Speaker 2: [uk] Ну, я це все життя. Я спортсмен професійний, я інколи так умію робити. Speaker 3: [uk] Рома, дякую, дякую тобі за таку відвертість. В мене до тебе таке зустрічне запитання. Вибач, що в присутності всіх, але треба його задати. Ти вважаєш, що ти не вартуєш його любові? Speaker 2: [uk] Та ніхто, ну, я розумію, що я вартую. І він мене любить. Speaker 3: [uk] О, з цього треба починати. Speaker 2: [uk] Я не розумію взагалі, за що. Speaker 3: [uk] Люблять не за що. Speaker 2: [uk] Просто, ну, я. Speaker 3: [uk] Але, але, але поживись цим питанням, що ти вартий. Speaker 2: [uk] Вартує, що вартує. Speaker 3: [uk] Ну, я вважаю, що він за нього вмер. Speaker 2: [uk] Так, він за мене вмер. Speaker 3: [uk] Він за нього вмер. Speaker 2: [uk] Це ж його рішення. Не Богдан його змусив. Speaker 3: [uk] Не Богдан, але він це зробив для Богдана. Вірніше, для Романа. Роман чи Богдан? Speaker 2: [uk] Роман. Speaker 3: [uk] Роман, так. Speaker 2: [uk] Богдан і Роман. Speaker 3: [uk] Не нервуйте, не нервуйте. Тобто розмова серйозна. Speaker 2: [uk] Ну, я хотів, щоб ми трошки дозволили собі серйозну розмову. Ще хто готовий? Дякую, Роман. Speaker 3: [uk] Напевно, не варто. Speaker 2: [uk] Ні, чекайте. Вибачте, ми пішли трошки, да, тут і тут, а потім ми зробимо. Speaker 3: [uk] Євген, да, будь ласка. Speaker 2: [uk] Я б, напевно, охарактеризував би Ісуса як, ну, особисто для мене, як путівника, як певний такий навігатор по життю. І класно, що, ну, щось, напевно, зрозуміло. Зрозуміло, що у нас є, ну, кожній людині взагалі потрібен певний наставник, який буде вести тебе по життю, і що у нас є Ісус, як наший, ну, сказано, шлях, істинне життя. І це подобається, що є той, до кого можна звернутися. Але що бентежить, от, можливо, такий особисто для мене певний перфекціонізм у тому, щоб прожити життя от максимально по тому плану, який Бог для мене заповідав. Але бентежить, можливо, мої певні недостатні кроки для реалізації цього всього. Недостатнє розуміння, які кроки мені потрібно робити. Бо, ну, по Біблії, по Слову Божому, ти знаєш, як рухатися, як жити, що основне - це відносини з Богом. Але хочеться, от, щоб було правильне розуміння наступних кроків у виконанні Божої волі. Мого для достатку. Speaker 3: [uk] Ну, він тобі тут допомагає чи не зовсім? Speaker 2: [uk] Допомагає, але, мабуть, бажання знати більше. Тобто, ну, на сьогоднішній день, в принципі, основні розуміння є, але. Speaker 3: [uk] Тобто ти би хотів більш детальнішого якогось? Speaker 2: [uk] Так, так. Speaker 3: [uk] Окей. Speaker 2: [uk] Ну, я, може, трошечки пересвірюся Ромою, тому що, ну, Ісус, знаєте, це з роками ти розумієш, що це насправді особистість. Це насправді він реальний, і він, наскільки ти до нього наближаєшся, наскільки він буде в твоєму житті. Для мене він теж друг і порада. Тому що це якраз, коли ти опиняєшся в таких подіях для тебе незрозумілих, вони часто бувають. Я, наприклад, ну, собі задаю питання: а що б Ісус зробив в цій ситуації? І що, знаєте, от, насправді він, він, він відповідає. І мені подобається, от, Біблія каже, що і він говорить: «Будьте прості, да, і мудрі». Простота, насправді, він простий і доступний для всіх. Там нема нічого. Це ми, я інколи, я за себе скажу, намагаюсь щось закрутити, а він повертає до простоти. Да. І що характерно, що він не той, що ти десь спіткнувся, впав, і він, він підтримує, він направляє, і він, е, тобі дає певні, е, кроки іти далі. Да. І насправді, коли ти, е, от, е, була така фраза, там, да, там, е, наприклад, да, е, ламать себе. Да, скільки разів там, да, і я розумію, що Бог хоче, щоб я зробив все. Я кажу, що я не буду це робити. Я не дам тобі гроші. От. А, але, знаєте, насправді, е, така Божа любов, яка на тебе впливає, от, е, ну, просто це, це така, це така штука, яку не, не, неможливо чимось там перемогти. Ось. І насправді це його любов і його довіра тобі, яку ти, можливо, десь не, е, не заслуговуєш, да, там, от, е, насправді ти її заслуговуєш, і це попередник, який допомагає тобі йти далі. Speaker 3: [uk] Чекайте, тут потім вам якось. Speaker 2: [uk] Да, да, да. Ви, ви, ви потім. Ну, для мене Ісус - це той, завдяки кому я можу жити, тому що, ну, без нього немає ні сенсу, ні надії, нічого. Подобається мені дуже, що Ісус, от, саме він, він мене розуміє, він був з тих самих обставин. Він теж хотів їсти, хотів пити, спати, і, ну, ті ж, ті ж в нього були як виклики, да. От. А бентежить мене це, ну, те, що, ну, майже все життя він для мене був як, ну, на задньому плані. Тобто є Бог Отець, і він прям Бог. А от Ісус навіть може як інструмент в його руках. І трішки мене бентежить, що, як, як сприймати, от, це одні відносини з Богом, чи це, ну, це я розумію, що це дві особистості, але я не розумію, ну, так, коли до Бога звертатися, коли до Ісуса, тобто, от, з відносинами не розумію, не розумію. А коли і до Духа Святого, тобто, да. Тобто, як один Бог, але їх троє. Так, так. Speaker 3: [uk] Давид. Speaker 2: [uk] Вертаючись до питання, хто для вас Ісус? Угу. Е-е, якщо, як ви просили, не згадувати те, що ми в церкві звикли казати. Може, ну, все-таки. Speaker 3: [uk] Ну, в нас, в нас не сповідь сьогодні, в мене на зібранні, да, просто розважаємо в контексті лекції, да. Speaker 2: [uk] Все-таки я все рівно скажу, що в першу чергу він для мене, ну, заступник, і спосіб, і тільки через нього я можу звертатися до Бога. Але ось, що для мене незрозуміло, це не знаю, чи це сильно відноситься до цього питання, але скоріше все відноситься. Я не сильно розумію для себе, щоб ми йому це просто читаємо в своєму житті, тому що дуже багато є різних впливів, оцю динаміку трійці. І до кого я звертаюсь, коли я молюсь. Тому що, якщо подивитися, як Ісус молився, він казав: «Отче наш». І відповідно, коли я зараз молюся, я теж звертаюся до батька, до «Отче наш». Я знаю, що я це можу робити через жертву Христа і за допомогою Святого Духа. Це моє розуміння, як я зараз кажу. Тому, відповідно, в першу чергу мене інколи бентежить молитви, коли люди, от, моляться там: «Ісус, Дух Святий, ім'я Ісуса, Ісус, прошу». Ну, тобто, коли от в одному реченні звучить просто всі особистості, я не знаю, чи це правильно, ну, просто воно звучить незрозуміло. І відповідно, тому для мене все-таки от завжди Ісус, хоча я знаю, що він живий, і що він зараз на небесах. Все рівно я не знаю, чи от я маю от прям особисте спілкування саме з ним, як маю спілкування з Богом. Але от, ну, коротше, для мене це все поки що таке. Speaker 3: [uk] Зрозуміло. Ще хтось хоче? Да, Влад. Speaker 2: [uk] От круті думки прозвучали. Друг царь, типу, дуже сподобається. Але я би хотів поговорити з контексту музики, ну, типу, зі свого досвіду такого. Ну, я би сказав, напевно, що шлях, ось таке слово помиділи, як написано, де шлях істинне життя, да. І от стосовно музики, зараз, ну, люди, типу, багато співають ось про себе, да, що я маю на увазі, типу, я тут стою, ось я тут, я прийшов, там оновлюй мене, да, і типу багато мене, я, я, я, так. Але ось є така штука, коли, якби, погляд фокусується на ньому, тобто, до проголошення, хто я вірю. Так, тобто він цар, він, він, він Ісус. Я замітив ось чисто такі, такі спогляди, що ось коли саме пісня, ось вона будується на на хресті, ось, ну, щось змінюється, атмосфера змінюється, життя людей змінюється, да, тобто люди вже починають, якби, фокусуватися на ньому, і, ну, я вірю, що їхнє життя змінюється, так якісь проблеми, що в них є, так. І ось є, є така тенденція, що багато церков, вони все-таки відходять від, від я, ось я тут, так, там, ну, типу, багато я, я, я, ось вони фокусуються саме на хресті, і ось я думаю, це те, от, в чому є сила, так, ось поклоніння, ми співаємо про нього, так, і, ну, і через те, ось він є шлях, так, тобто, до вирішення наших питань, тобто, да, і в цілому, типу, шлях для життя, ось такі. Speaker 3: [uk] Перед обідом. В нас дві хвилини. Хто знає, що це означає? Speaker 2: [uk] What would Jesus do? Да. Тобто це в Америці був такий рух, ціла, який означав, ну, який, якби, значив наступне. А що би Ісус зробив? І це був такий рух, який казав: якщо ти не знаєш, що тобі робити в ситуації, задаєш собі ось це запитання, і в тебе є відповідь. Але дуже не поділяюся з перспективи. Але для цього треба знати Євангеліє. Прокоментувати. І з Євангелії я знаю, що всі, хто за ними йшли, ніколи не знали, що він зробить. Це так. І тому я думаю, що це дуже наївно вважати, що я знаю, що би в цій ситуації зробив Ісус. Я знаю, що він би мене дуже здивував, що би він зробив у будь-якій ситуації. Це перше. Друге. Все ж таки під час обіду я би хотів, щоб ви подумали ось про що, бо і саме це я запитував в запитанні. Ми всі обтяжені історією того, що називається в Євангеліях постпасхальним Христом. Тобто це вже Христос після воскресіння. А ми будемо вивчати, як його сприймали до воскресіння. В синоптичних Євангеліях до воскресіння ніхто не знає, хто насправді цей Ісус. І навіть коли первосвященник в кінці Богом його закладає і каже: «Ти можеш нам сказати, чи ти Христос?» Він відповідає в спосіб, який провокує первосвященника розідрати на собі священницький одяг. Це дуже коштовний одяг, до речі. І не так просто його розірвати. І ви його рвете тоді, коли те, що вам сказали, у вас викликає обурення. Досить велике обурення. Ось. То що ж не так в кінці Євангелії? Ісус відповідає первосвященнику, що в нього це викликає ось таке обурення. Це на обід. Це просто на обід подумаємо, да. А повернемося, ще буде в нас декілька хвилин. В нас після обіду одна пара по розкладу. Ось, то ми зробимо сьогодні такий вступ трошки в предмет. Ви на вихідних відпочинете, ну, почитаєте там притчу про Сіяча, порівняєте її. Ось, і в понеділок ми стартанемо, в нас буде цілий день. В нас буде Ісуса достатньо в понеділок. Добре? Друзі, в зумі ми йдемо на обід. Смачного. Да, і повернемося за годину, добре? Всім смачного. Нам також. Все. Тобі те зараз? Дякую. Так, ну можеш. Ну що, друзі, витримаємо ще одну пару? Так, так. Ми такі молодці. Заряжені. Ми знали, куди ми йшли. Є в когось якісь откровення під час обіду, які вас відвідали, і ви маєте цим поділитися? Особливо, якщо вас щось бентежить в Ісусі. То, що вас надихає, це супер. Да. Стосовно того завдання, це стосовно того завдання, яке ви давали? Ні, того, що ми говорили перед обідом. І потім. Чи... А, все, да. Ну, я би просто так вкинув про Ісуса, що... Не Ісус. Закинув, да? Тому що він був дуже таким, такою особистістю, прям конфліктною. Тобто він дуже, якби, окрім якостей, які ми його вже описуємо після, він був конфліктним, він був емоційним, він виражався, ну, тобто використовував слова, які, наприклад, ми би не використовували на прикладі, тобто до жінки, да, яку там порівнював із собакою. Тобто він був такою неоднозначною особистістю в той період. Ну, тобто, якщо прибрати того, що ми знаємо, якби його це, от, якби, він був такий контрреформаційний. Дякую. Що про нього говорили його сучасники в Євангелії? Вони ним так само надихалися, як і ви, чи? Ну, хто як? Ну, наприклад. Ну, наприклад, його рідня, вона, ну, якось дуже цікаво відреагувала, хотіли його забрати, може, він там втомився, перегрівся, щось таке. А не були. А як він до рідні ставився? Рідні це подобалося? Ну, очевидно, що не дуже. Так. Ну, були ті, хто, звісно, йшов за ним, хто все багатство віддавав, щоб тільки не ноги було з цим помитим. Тобто, це було дуже контрастна реакція на Христа. А ті, хто за ним йшов, вони розуміли, за ким вони йдуть? Тримав три рази в руку, що ти робиш? Да, да, да. Ну, тобто я хочу, щоб ми трошки Євангелія дозволили собі почитати Євангелія так, як ми їх ніколи не читали. Ви дозволяли собі деколи читати Євангелія так, начебто ви про це нічого не знаєте, у вас немає ніяких релігійних упереджень, ось, ніяких переконань, ви просто читаєте Євангелія. Об'єктивно. А ну, це просто я дуже не люблю це слово «об'єктивно». Я просто не знаю, що воно означає. Не об'єктивно, а ось, а ось, а ось так. Намагалися, так. Да, критично дозволити собі. Ось, от ви не сприймаєте відразу, ми маємо справу з Богом. А от ми маємо справу з якимось дивакуватим філософом, з кимось, хто, хтось з вас сказав, має свою позицію, він не боїться конфліктувати навколо неї, а конфлікти в нього здебільшого не з простими людьми, а з вчителями. А ось, а всі його конфлікти навколо важливих речей, тобто це як розуміти закон, як його тлумачити, як його застосовувати, а навколо того, що означає виконувати волю Божу, що означає догодити Богу. А ось, а він дуже з розумінням турботливо ставиться до простих людей, але в нього з релігійними, політичними лідерами не дуже виходить. А ось, і потім, чи все те, що він проповідує, нам підходить? А чи ми розуміємо те, що він проповідує? А чи нам це подобається? Чи ми переконані, що це працює в житті? Чи ми пробували? Що якщо ми спробували, воно спрацювало, в інший раз спробували, воно вже не працює? Або навпаки, воно не працювало, а потім раз спрацювало. Ось, ви когось простили, і все гарно вийшло, а потім когось простили, а все погано пішло. Так прощати чи не прощати? Прощати. Ось, розумієте, тобто дозволити собі ось так десь підійти до цього всього, до цих всіх документів історичних. Будь ласка. Ну, взагалі ці питання, вони, ну, мене повернули, скажемо так, я згадав. Ну, скажу інакше. Коли я читаю і бачу питання, це інше від того, якщо коли я задаю собі їх сам в голові. І це мені нагадало ці питання, так, що вам воно зрозуміло, подобається. Це мене повернуло в ту, в ту перший стан, я пам'ятаю, як я ходив, угу, і так далі. І зараз я вподобаюсь. Але якщо дивитися критично, як я читав, не дивлячись на те, а це хтось в зумі на випадково, але це зазвичай треба, щоб це хтось всю малював. Це хтось впав на карандаш в зумі. Так. А три лінії. Я чого запитую, вибачте, не забудьте думку. Я чого запитую, тому що колись був студент, можливо, Людмила пам'ятає, я не знаю. І він мене малював постійно ось так. І дуже гарно. Повірте, в нас є інші технології. Дуже, дуже, дуже гарно це. І вийшло, що він не тільки мене, він інших викладачів малював. І це було дуже забавно, тому що раз, коли... О, вже якась картинка, так. Тому я думав, може, у нас це потім покажемо. Візьму цю відповідальність на себе. Да. Вибачте, що я перервав. І я, якби, одного разу я був на служінні, де людина, він є, ну, був, є, буде, не буде, євангеліст. І він сказав, що якщо ви хочете проповідувати Євангеліє, ви повинні знати чотири Євангелії дуже добре. І я читав Євангеліє і слухав їх день і ніч. Місяць, півроку, постійно, типу, я тільки це і робив. І, е, ну, типу, з цієї сторони. Але потім я підійшов до цього, як, скажемо так, відкинувши свої емоції, відкинувши свої уявлення, і навіть те, що Ісус для мене, якби, зробив. І я побачив, ну, таку особистість, знаєте, з точки зору агностиків чи що, знаєте, де маніпуляції там проходять, там до людей. Угу. Чи як хтось грає в свою гру, що завчасно знає, що буде далі. Угу. Е, що ті, хто намагається його в чимось підковернути, а він вже на крок попереду. І я не кажу, що, ну, це ми звикли читати, що він Христос, він знає наперед. А якщо взяти, як, ну, як просто лідера релігійного або просто людину, то, е, так, це персонаж, який грає свою шахову партію і знає кроки наперед. От. Якось я так його побачив, і, ну, угу. Ну, а, ну, не торкаючись божественних моментів або особисто мене. Якби, ну, я просто підійшов до цього, а якби я не був віруючим. Угу. Ну, так, я, я не прийшов до Бога своїми силами там, чи бо тому, що мені там сказали. І коли я читав Євангеліє, я його читав не з призми проповідей, що я чув, а от тому, що для мене це по-новому відкрилося. І я повірив. А якби я не повірив і просто читав, як би я це відреагував? Я побачив отакі, якби, моменти. І не тільки в Ісусі, ще й в апостолі Павлі, наприклад. Теж, ну, я думаю, що якщо придиратися, то можна знайти якісь, е, оці маніпуляції, можна знаходити, е, продуманість, можна знаходити інші, е, методи, яким користується цей світ. Ну, навіть сам Ісус каже, що, е, діти цього, е, покоління, сини цього світу, так, вони мудріші, ніж ви. І це мене наштовхує на думку, що, ну, чому люди цього світу можуть щось обійти, щось зробити, порушити якесь правило заради досягнення чогось, якоїсь певної мети, а ми не можемо цього зробити. Типу, ми за, за, заточили самі себе в релігіозну, е, в релігіозний полон, який не дозволяє нам побачити більше, ніж те, що ми бачимо. І це нас обмежує. Угу. Такі коментарі, розмови. Хтось ще щось десь хотів? Рома. Ну, я в моїй мобілізації завжди людям кажу, якщо ви цікавитесь якимись великими персонами, то подивіться на цього не, не як на Бога, а як на чоловіка. Він 33 роки, він вчився, він був малим, в нього були друзі, в нього були відносини, він працював. Е, та, ну, отак от, ну, я вам кажу, він був звичайний, ніяк не виділявся, поки він не христив. Це, це мені дуже цей коментар подобається, тому що я, е, дивіться, давайте так подивимось. Ось, якщо це є життя, яке прожите, да, щось в нас є особистість, яка проживає ось таке життя, і так його завершує, як вона його завершує. Це достойне життя, щоб його прожити? Смертельні перемоги, цілі. Ну, ось, ось ви за свої переконання. Ну, це життя. Ви за свої переконання віддали життя. Це гідне життя. Гідне життя. Я думаю, що це ваше життя. А більше того, ви розумієте, в чому для мене цікавість Євангелій? В тому, що особливо, коли доходить вже до останнього тижня, тому що в нас, якщо ви дивитеся на Євангелія хронологічно, особливо в синоптичних Євангеліях, да, то в нас, ну, майже по дитинству, дуже коротко сказано, да, потім публічне життя його, ну, немає якихось таких чітких календарних. Останній тиждень, який вже розписаний по дням, буквально по дням, а останній день розписаний буквально по годинам. Тобто, коли ми вже доходимо до п'ятниці, да, там є з третьої до шостої, шостої до дев'ятої години, тобто вже пішло погодинно все. І ось, коли в нас відбувається цей останній тиждень, Євангелія нам представляють ось так. Ті, хто його переслідує, вважають, що вони виконують волю Бога. Той, кого переслідують, впевнений, що він цим виконує волю Бога. Коли його засуджують на смерть, вони впевнені, що вони вирішують проблему серйозну. Яку серйозну проблему? Богохульство. Тобто, хтось себе видає за того, ким він не є. Що їм каже їх закон? Такого треба позбутися. Угу. Він, який йде на хрест, хоча б буріння страшні, да, гецеманія. Для мене гецеманія - це, ну, це про самотність. Ми ж самотні не без людей, ми самотні серед людей. А найбільше ми самотні серед близьких людей. Тому що він гецеманію бере з собою найближчих. І він почуває самотність найсильніше. Чому? Тому що нам боляче, тому що нас найближчі не розуміють, що ми проходимо. Ми на їх допомогу розраховуємо в таких моментах, правда? Угу. А немає їх допомоги. Потім є цей крик: «Боже мій, Боже мій! А чого ти мене залишив?» Тобто ця самотність, вона має свій апогей, правда? Ось. Ті, хто розпинає, кажуть: «Ну, на кінець-то ми виконали волю Божу». Той, хто розп'ятий, згідно з Євангелієм від Івана, каже: «Ну, сповнилося. Завершилося». І потім тиша. Я дуже люблю суботу перед Пасхою. Тому що це тиша, яка дуже криклива. Я вважаю, що тоді над цілим всесвітом висить таке велике запитання: тож хто з них виконував волю Божу? Ті, хто розп'яли, чи той, кого розп'яли? Тому що тоді Пасха, Воскресіння набуває геть іншого сенсу. Тому що для мене Воскресіння - це Божа відповідь тому, хто пройшов гідний шлях. Тому що він відповідає цьому шляху, він каже: «Ось шлях. Ось гідне життя. Ось правдиве життя, яке виконує волю». Тому Воскресіння в Євангеліях - це відповідь на ось це подвійне запитання: тож хто? Хто робить? Тому перед нами є певне життя, правда? Життя, яке можна по-різному розцінювати, по-різному дивитися на нього. Але Бог каже: «Це життя, яке гідне прожити». Чому? Тому що він став тим, для чого він прийшов. Тому що найскладніше в нашому житті стати тим, для кого ми прийшли, для чого ми народилися в цей світ. Це виконати своє покликання. Стати собою. Угу. В повному сенсі цього слова. Тому що це те, що нас зникає більше всього. Чого я хочу бути як Рома? Або Рома хоче бути як я? Тому що мені здається, що Ромі життя краще. Ви впевнені? Ні. Або йому здається, що в мене життя краще. Ви впевнені? Угу. Ми себе постійно порівнюємо, правда? З кимось. Угу. Ми постійно хочемо чиюсь долю. Угу. Чого ми її хочемо? Тому що ми не знаємо, про що ця доля. Коли я бажаю чогось, я бажаю того, що я не знаю, що це таке. Якщо б я дізнався, що це таке, я напевно ще б цього хотів. І ось цей шлях перед нами. Це гідне життя. Це шлях, який, мені здається, подобається Богу. Чи я готовий до цього шляху? Ось. Учні виявилися не готовими. Ми з вами побачимо, що в Марка учні виглядають дуже непривабливо. Вони постійно спотикаються. Вони постійно хочуть не того, на що вони погодилися. Ось. Тому мене дуже багато чого бентежить і продовжує бентежити в Євангеліях. І деколи є речі, які я не розумію, чого я маю дозволити неправді запанувати над правдою. Чого той, хто може щось зробити, відмовляється від цього? Чого він має терпіти? Над ним сміються. Кажуть: «Ти ж ходив, нас спасав». Ну, кому цікавий Бог, який не може спасти самого себе? Кому цікава людина, яка не може допомогти сама собі? Угу. Критичний момент. Вас такі люди приваблюють? Мене ні. Навіщо такий шлях має бути перед моїми очима? Ось. Павло ж, коли буде про це рефлексувати, ми зараз перейдемо до Павла. Ось. Він буде казати: «Такий шлях став для юдеїв спокусою. Для греків безумством». Ну, це Божий шлях. Бог не міг щось краще вигадати. Тому що ми б хотіли зрозуміти Бога, правда? Але ви впевнені, що коли ви його зрозумієте, він вам буде ще цікавий? Угу. Якщо можна, то маленьку ремарку. Ісус, що бентежить трошки? Ісус не... О, почалося. Да, да, да. Два моменти, як щось з голови прийшло. Один - це те, що він, здається, ніби він не намагається бути зрозумілим. Абсолютно не намагається. Він нічого не пояснює. Він там, коли вони щось не так зрозуміли, він їх не кличе: «Ой, поверніться, вони так зрозуміли, я вам зараз поясню». Дайте я вам інакше поясню, да? Що я мав на увазі, да? Він так не робить. Він залишає людей, він не розробляє, всі притчі він не роз'яснює і багато чого. Ну, це перший момент. А другий момент, що в ньому і, і в, як це, захоплює, що він не захоплює, він знає свою цінність. Він дійсно розуміє, що він для людства, для людей, для кожного, що він навіть каже про судьбу тих, хто буде, долю тих, хто буде слідувати за ним, продовжувати після його відходу. І хто він такий, що, угу, е, він посягає на все твоє життя, на твоє серце і навіть до якихось фізичних страждань, ну, що ти можеш заплатити ціну, е, ну, дуже велику ціну, навіть до свого, до смерті. Дуже класні коментарі його. Абсолютно. Я вважаю, взагалі, що коли Ісус вчить в Євангелії, все, що він говорить, пролітає над головами учнів ось десь так. Угу, угу. О, просто, ну, вони, вони взагалі не можуть зрозуміти, про що він говорить. Деколи навіть вони кажуть: «Ну, про що він взагалі?» Це перше. Друге. Те, що допомагає йому пройти свій шлях, це глибока свідомість своєї ідентичності. Угу. Але йому про це теж треба нагадувати. Тому у нас є хрещення. Що таке хрещення? Я не знаю, що ви кажете людям в церкві, коли ви їх хрестите. Я, коли хрещу людей в церкві, я їм кажу: «Друзі, сьогодні для вас небо відкрите. І сьогодні ви маєте почути серед багато голосів цього світу єдиний голос, який каже: «Ти моя донька улюблена, ти мій син улюблений». І запам'ятати, що з цього часу цей голос вам буде чути дуже важко. Тому що навколо вас буде стільки голосів, які будуть продовжувати вам говорити: «Ти ніхто. Звати тебе ніяк. Хто ти такий?» Угу. І так далі. І дивіться, як вибудовано гарно Євангеліє. Перед публічним служінням що чує Ісус? «Ти мій улюблений син». Він іде в пустелю. З чого починає диявол? «Якщо ти син». Угу. Це все, що світ буде заперечувати. Хто ти є в Бозі? Коли він приходить до майже вже того, щоб піти в Єрусалим, він мусить це ще раз почути. Правда? Він піднімається на гору Преображення. І що він чує? Він чує те саме. Вам важливо, щоб у вас вірили? Так? Дуже. А ви знаєте, про що Євангеліє? Євангеліє не про те, чи ви вірите в Бога. Євангеліє про те, чи ви вірите в те, що він вірить в вас. Ось про що Євангеліє. Найскладніший діалог в Євангелії від Івана - це діалог Ісуса з Петром. Про любов, пам'ятаєте, правильно? Ти мене, Петре, любиш? Петро каже: «Ну, я знаю, що ти вже не впевнений». А чого Ісус міг би бути не впевнений? Ну, тому що Петро його зрадив. Якщо ви чуєте цей діалог з питання: «Чи ти мене любиш?» То він сіє у ваше серце що? Сумнів, правда? Невпевненість. Рома каже: «А за що він мене любить?» А ви чули, що Ісус кожен раз каже Петру, як би Петро не відповів на його запитання? А що він йому каже? «Петре, паси моїх овець». Так хто в кого вірить? Хто кого любить? Що таке любов? Любов - це коли я вам довіряю своє. Як би Петро не відповідав, що каже Ісус? «Петре, я хочу, щоб ти почув одну річ. Я знаю, що ти собі не віриш. Я знаю, що ти вважаєш, що я тобі не вірю, тому що є причини, правильно? Але я хочу, щоб ти почув одне. Я тобі, Петре, вірю». Три рази. Хочеш це почути? Я тебе три рази запитую, почуй це. І, друзі мої, ось це і є найскладніше в нашому житті повірити. Що Бог продовжує вірити в мене, особливо коли я що? Я щось зробив не так, або я перестав в себе вірити. Тому, якщо хочете виклик вагою звістки євангельської, ось вам виклик. Що з вами відбувається, коли ви знаєте, що у вас хтось вірить? Та ви готові гори звернути. Якщо не в курсі, ви готові дива творити. Питання: чи хтось в мене вірить? І тому Ісусу треба чути це від батька. Він каже: «Я йду в цей світ. Йду я з чим? Я йду з тим, щоб їм зробити щось добре, що їм потрібно. Вони це зацінять? Колись потім. А якщо не зацінять, вам буде боляче? Ви намагалися робити людям добре, а вони це не цінять. Як ви на це реагуєте? Ви кажете: «Ех, я ще піду їм робити». Але проходить час, ми в цьому переконуємося. Але треба, щоб пройшов час. Тому Євангеліє трошки цікавіше, ніж ми думали. Добре? Угу. Ось що люди казали про Ісуса. А можна перезапустити презентацію? У вас це бентежить? Ну, скажемо так. Дратує. Так ви естет. Ви естет. Замість планування презентації ми будемо. Якби там було ваше обличчя, це було б нормально. Так. Моє обличчя не може бути і тут, і там. Там знизу є олівець зелений, і можна через нього якось питати. Ні, ні, ні. Там просто. Просто попросити всіх, хто в зумі. Я, по-перше, не можу. А, Мишка тут моя. Ну, малюй ще більше. Чекайте, чекайте. Мишку треба впіймати. Так, я можу. Якось на одному з семінарів я так почав малювати, і я потім це виправив. Це ти можеш тільки у себе. Ну, да, да. Тому якщо хтось намалював, і його не можу. Друзі, да. То ми заборонили. Давайте малювати. Проігноруємо це. Давай. Добре. Катування. Не виходить. Ви дали свої відповіді на це питання. Тепер побачимо, що в історії говорили. Як в історії відповідали люди, а хто такий Ісус? Угу. Ну, хтось сказав, що він був діяч визвольного руху для того, щоб повалити римську імперію. Угу. Да? Пам'ятаєте, є такий епізод в 13-му розділі Євангелія від Луки? Ісус іде з галилейцями в Єрусалим, а з Єрусалима йдуть галилейці в Галилею. І вони кажуть Ісусу: «Ти чув, що Пілат зробив з галилейцями в Єрусалимі?» Да. А що він зробив з галилейцями? А він їх каже в місті з їх жертвами змішав. Як ви вважаєте, на що вони розраховували? Що він? Що вони очікували від Ісуса? Що він почує і обуриться? Щось я піду порішаю. Пілата. Да. Ну, на що вони? Вони очікували якоїсь політичної реакції. Ну, ми ж, можливо, маємо справу з якимось месією. Месія в юдейському уявленні - це політична фігура. А ось, можливо, він зараз піде і скаже: «Ну, а що ви очікували від окупантів? Ви очікували від них гуманітарної допомоги? От на що ви розраховували?» Можливо, вони хотіли почути якогось богословського пояснення. Ну, він же ж релігійний вчитель, правда? Угу. Він же ж навчає чомусь когось. Можливо, він може їм правильну відповідь дати, чого страждають добрі люди. Вони ж не злочинці, правда? Вони загинули коли? Коли Богу кланялися. Нас же ж не обурює, коли злочинці постраждають, правда? Тому що, ну, це ж якби справедливо. Але коли хороші люди страждають під час того, коли вони кланяються Богу, ну, це нас трошки обурює, правда? Можливо, вони очікували якогось заклику до бунту, до повстання. Знаєте, в нас деколи відчуття неправди ось досі дійшло, і ми чекаємо в кого ще, щоб ми об'єдналися і повалили когось, правда? Ну, да. Тому що самі ми не впевнені, чи ми впораємося, треба ще когось. Можливо, вони очікували банального співчуття. Знаєте, деколи, ну, ми розуміємо, що ситуацію вже не зміниш, ну, хоча б хоч хтось нам поспівчуває в цьому. Ви ніколи не думали, навіщо ми стаємо свідками трагедій, злочинів людських? Знати час. А ми можемо відповісти на них? Допомогу. Можемо пояснити їх. А ви пробували їх пояснити? А кому ви їх пояснювали? Тим, кого вже немає? Ну, це ні. Самим себе. Чи тим, хто постраждав? А їм за... І може це бути наслідком ось цього гріхопадіння, що ми живемо в пізнанні добра і зла, і тому ми є свідками трагедії. Звісно, що може бути. Все може бути, Анастасія. Все може бути. Питання, чи воно саме це? 100%. Ми хочемо завжди все пояснити гріхопадінням і як первородний гріх. Першородний. Первонароджений. Да, да. Тобто, ну, ми ж кажемо, воно ж має ж бути десь пояснення, правда? Тож давайте гріхопадінням це пояснимо. Ну, один, якщо я не помиляюсь, один із... Я хочу вас трошки питаннями помучити. Угу. Один із перших президентів Америки шукав питання на відповідь добра і зла. Ого. І я, я, я, ну, я без імен, я не пам'ятаю. Просто суть, що він шукав, шукав і знайшов відповідь через якогось проповідника, який доказав йому, що все, ну, в висновку схиляється до того, що колись було гріхопадіння. Ну, я, ну, я, я не, не то, що я згоден чи не згоден, просто є ось така думка. Така думка і просто, що в чому, в чому плюс цієї думки, на мою думку, що це були люди такі, як президент. Да, тобто, тобто, ну, це не просто якийсь, якась людина, котра не впливає, не має можливості щось вирішити, а саме там високопосадовець, який несе відповідальність за багатьох, багатьох, багатьох. І, ну, він знайшов цю... І він помилився просто. Ну, можливо. Звичайно, це відповідальність за багатьох. Так. Можливо. Да. Тому що такі люди, які несуть відповідальність за багатьох, теж помиляються. Безпосередньо. Просто помилки їх мають більший вплив. Так. На багатьох. Добре. Тож, історії казали, що це був такий, ну, я вам тут деякі імена навіть записав, щоб ви, ви ж будете, ви ж серйозно на богослов'ї просто. Дай Бог. Жартувати ніхто. То ці імена ви будете зустрічати потім, коли будете книги серйозні читати, коли буде, да. Ось, хтось казав, що він був таким апокаліптичним пророком. Він, ну, Лайбер, швейцар, до речі. Він казав, що Ісус Христос прийшов, проголосив майбутнє, і потім сам розчарувався в тому, що воно не сталося. Тобто, воно не виконалося. Він заявив, що ось, ось, ось, ось щось має статися, а воно не сталося. Хтось казав, що він революціонер, для когось соціальний, для когось національний. Тобто, ми ж з вами маємо розуміти, що Палестина першого століття - це окупована територія, правда? Да. Де вже певний час римляни нав'язують свої правила гри, свої традиції, свою культуру і так далі. Де у євреїв є певне вірування, що їх окупували, але вони самі не можуть звільнитися від цього, їм треба якась допомога. І ось вони чекають на когось. Як ми сьогодні теж чекаємо, до речі, на когось. Ми кажемо, коли вже, коли вже цей тунель закінчиться, да? Коли? Бо світло десь там є, але тунель дуже довгий. І він ніяк не може закінчитися. Хтось взагалі вважав, що я такий сільський дотепник, який будь-кого запитає. Знаєте, така розумна людина. Знаєте, що в розумних людей немає відповідей? Угу. Одні запитання. В них одні запитання. Ось. Відповіді є, але не в розумних людей. Для когось це такий мандрівний проповідник-філософ, а для когось це вчитель Тори. Є книга, написана Джейкобом Нюснером. Равин спілкується з Ісусом. Так називається книга. Начебто. І в цій книзі Джейкоб Нюснер ставить собі ось наступне запитання. Якщо б він, як вчитель Тори, він теж Равин, правильно? Вчитель Тори. Так. Якщо б він жив в ті часи, коли був Ісус, і був одним із 12 учнів, і слухав вчення Ісуса, він запитується, чи він би повірив, що Ісус справді Месія. І він щиро відповідає в цій книзі. Ні, я би не повірив це. Чому? Тому що Ісус неправильно тлумачив Тору. В чому? І він наводить низку питань, чого він неправильно наводить Тору. Тому в історії, друзі, було дуже багато, дуже різних намагань відповісти на питання, а хто, ким був насправді Ісус? Вам колись приходилося бути в великих бібліотеках? Більше, чим кирговець Вернадського. Вернадського, наприклад. Скільки там тобі тисяч? Десятків тисяч. То не кажіть, була. Да. Ось я останні три літа працював у бібліотеці, де знаходиться 13 мільйонів томів. Кожне видавництво, яке видає книгу, поважає за привілей подарувати цій бібліотеці, щоб в ній була і їхня книга, або остання книга їх видавництва. І ось яку би ви тему не зачепили в цій бібліотеці, ви розумієте, що вашого життя не буде достатньо, щоб в цьому розібратися. Більше того, ви розумієте, що якщо ви зануритеся в це питання, то воно точно не стане для вас яснішим. Ну, це це найобнадійливіша думка, да? Тобто, що ви заплутаєтеся ще більше в цьому питанні. І коли ви сидите так і дивитеся ось такі полки метрові там перед вами, і це все на одну тему книг, ви розумієте, так краще краще не починати. Спитаю когось. Спитаю вші, да? Не почерп кого. Тобто я хочу, щоб ви розуміли, що сьогодні літератури по цьому предмету закумульовано більше, ніж людей, яких це питання цікавить. І що за 2000 років тільки люди не говорили про Ісуса. А тепер давайте подивимося на це питання з іншого боку. А про кого ще стільки говоримо? Ага. Це означає, що ця особливість викликала, викликає і буде викликати що? Інтересу людей. Чим вона викликає? От своєю неоднозначністю. Своєю до кінця незрозумілістю. Що би ви не хотіли зрозуміти в Ісусі, завжди буде ще щось вам незрозуміло. І тому я би хотів, щоб ви навчилися, що якщо ви щось... Це не можна не розуміти. Хай вас не це лякає. Хай вас лякає те, що вам здається, що ви вже все зрозуміли. Ось ця думка вас має по-серйозному лякати. Але навпаки. Да, Давід. Я можу хотіти таке питання контроверсійне? А чому ти вирішив, що воно контроверсійне? Ні, ні, ну якщо правда те, що ви кажете. Да. То що у вас з'являється от якась думка незрозуміла про Ісуса? Що вам незрозуміло про Ісуса? Ну, це треба декілька днів, щоб я тобі розповідав про це. Це ваша відповідь? Ні, попереду. Да. Щось одненьке. Ну, я дуже маленьке не зрозумів. І чим більше я вивчаю... Знаєш, як коли написав коментар до Івана і Матвія, я собі сказав так. Я написав цей коментар для того, щоб зрозуміти, скільки я ще не зрозумів Івана і Матвія. Ось. Тому що кожен раз, коли я перечитую, то я дуже люблю перечитувати нагорну проповідь, да? Угу. Ось. Колись хтось тут казав, от Богдан казав, Богдан, Богдан казав, що він колись слухав. Я колись вивчав на пам'ять цілі шматочки Біблії. Знаєте чого? Тому що дід мій, який був політв'язень, він каже, що тому, що він пам'ятав дуже багато з Біблії, це йому допомогло, коли в нього не було доступу до Біблії. В принципі, просто цитував. Нагадував собі. І ось я так вивчив ціле послання до Фероп'яни. Нагорну проповідь. Знаєте, коли все поламалося? Коли я почав читати, жити в інших країнах і читати Біблію іншою мовою. І все посипалось. Ось, тому що читаєте, все позбивалося. Зараз я перечитую дуже інтенсивно Біблію українською мовою. Ось, тому що хочу звикнути до мови, да, звикнути до перекладу. Тому що в пам'яті моїй все ще сів на дальній переклад. Угу. Да. Да, тобто він, ну... Це надовго. Це надовго, да. Я хочу його вивітрити з голови і так далі. Ось, тому дуже багато запитань. І я сподіваюся, що ми разом з вами... Чого я викладаю? Ви думаєте, я викладаю, тому що я такий розумний? Я викладаю, тому що я хочу вас вчитися. Тому що, коли ми сидимо разом, я ніколи так не подивлюся на текст, як ви дивитеся. А так, як ви подивитеся, і разом я подивлюся, ми змагатимемо один одного. Ми вже будемо казати: «А, дивися, я цього ніколи тут не бачив». Розумієте, чого в спільноті треба вивчати Біблію? Тому що відбувається ось таке збагачення один одного. Тому що всі ми привносимо щось, і всі ми щось беремо зі столу. Тому в мене, Давид, дуже багато запитань. До кожного євангеліста, потім до їхнього Ісуса, тому що ж вони по-своєму демонструють нам, який Ісус і так далі. Але давайте про самий предмет. Чого його важливо навчати? Ви знаєте, що допоки я не був в цій семінарії, цього предмету не було. Тепер будете знати. А ось, тому що ми, я не знаю. Ми. Так, давайте забудемо про ми. Щось та церква, в якій я ріс і виховувався, більше проповідувала з апостола Павла, ніж з Євангелії. В ваших церквах звідки більше всього лунають проповіді? З пасторства. З Біблії. З Біблії, да. Знаєте, як кажуть, знаєте, як кажуть роми: якщо вас запитують, про що пастор проповідує, треба казати про Ісуса. Або про Бога. Звідки? З Біблії. Ти тоді точно вгадав ромов. Є у вас відчуття, що в євангельських церквах чогось Павло більш цікавий, ніж Ісус? Є. Він написав більше текстів. Ну, по-перше, більше текстів, правда? Ситуації дуже інформаційні. Да, правда? Є конкретні, що це ж конкретна церква, тому все. Так, так. А тепер у мене до вас питання. А скільки в Павлових посланнях говориться про історичного Ісуса? Історичного, це що, як це буде? Оце того до Воскресіння. Я вам відповів дуже легко. Немає. Немає. Угу. Ну, він розказує історію. А, він розказує історію, чи він пише тоді, коли ще немає Євангелія? Да, він пише, коли немає Євангелія. Бачите? Тобто, вибач мене, послання з'являється тоді, коли в нас ще немає Євангелія. Він пише тоді послання, коли є проповідь Євангелія. А проповідують що? Учні. Проповідують Воскресіння. Тут різне проповідує. Ну, різне, але основна тема — це Воскресіння. Чому? Ну, читайте Дії Святих Апостолів. Да, да. Основна тема — це Воскресіння. Чому? Тому що релігійні лідери зробили все, щоби смертю Ісуса вирішити проблему. А Воскресіння цю проблему створило. Тобто Ісус воскрес, ну, вони в це, звісно, не вірять. Мені подобається, як Матвій розповідає історію про Воскресіння. В нього є дві історії про Воскресіння, якщо щось. Перша історія така, що жінки стали свідками про те, що Ісус воскрес. Правда? А потім є друга історія. Яка друга історія? А релігійні лідери підкупили охорону, щоб вони казали, що що? Що його вкрали. Хочете смішну історію? Так. Дуже смішну історію. Не хочу. Але сучасну, яка сталася зі мною особисто. 2000. Вас викрали? Ні, 2013 рік. 2013 рік. Я лечу в Єльський університет дописувати коментар на Матвія. Окей? Хтось з вас літав в Америку? Угу. Ну, поки що не літав. Да? Амінь. Ось. Коли ви летите в Америку, ви пролітаєте певні ворота в Америку. Да? Це може бути Париж, це може бути Лондон, це може бути Амстердам, де ви розумієте, що звідти ви можете вже нікуди не полетіти. Тому що, наприклад, там ви проходите додатково провірку у кого? В американських спецслужб. Угу. Ось. Знаєте, про що вони вас питають? Дві речі. Навіщо ви летите в Америку? І чогось самі пакували свою валізу. І від того, як ви будете відповідати, залежить, ви полетите далі чи ні. І він мене запитує: «Яка ціль вашого візиту в Сполучені Штати Америки?» Я йому кажу: «Я їду туди-то, туди-то для того, щоб дописати коментар на Євангелії від Матвія». А він мені каже: «А ви що, не знаєте, що Ісус не воскрес?» На повному серйозі. Кажу, що ви не в курсі, що його викрали, заховали десь в Кумрані, і його гробниця знаходиться там на повному серйозі. Дата перевірка нашого. Да. Я йому кажу: «Я знаю». Я там був. Я там був, а я йому це не кажу. Я кажу: «Я знаю, що є така думка в історії, що його викрали», і мені на пам'ять приходить з Євангелії від Матвія, і про це каже Матвій, говорить до цього дня. Угу. Ну, він це тоді говорив, а це 2013 рік, Амстердам, аеропорт Скіпол. Да? Інформація правдива і досі. Да. Я кажу: «Я знаю, що є таке», і цитую йому Матвія, і він каже: «Ну, я бачу, що ви, каже, людина віруюча, щасливо і дорого». А про валізу не питали. Про валізу навіть не питали. Розумієш? Після цього просто іще з'їздили. Ангел сатани полежав. І я хочу вам сказати, що до цього дня ходить думка, що Ісус так і не воскрес. І Матвій каже: «До цього дня про це говорять». Тому Павло нам нічого не говорить про історичного Ісуса, тому що поки що ще немає документів, Євангелії немає. Немає зафіксовано. Але він нам говорить постійно про що? Про воскреслого Христа, правда? Постійно. І тому причиною низького інтересу до історичного Ісуса може бути високий інтерес у євангельських колах до апостола Павла. В багатьох євангельських церквах інтерес і авторитет Павла та його вчення опослання іноді перевищують самі Євангелія. Я вам зараз процитую фразу, яку я чув декілька разів в свою адресу. «Та що там твій Ісус?» От наш Павло. Ось у Павла написано ось так. Розумієш? Ось. Я думаю, нормально. Нормально. Ось. А я можу до цього торкнутися. Якщо уважно читати послання Павла, то там дуже мало, якщо взагалі йдеться про земну діяльність чиня або досвід Ісуса. От. Це дуже легко перевірити простим завданням. Ось на вихідні перечитайте всі послання Павла. Да. І ви переконаєтеся в тому, що там дуже мало що сказано про предпасхального Ісуса. Але тепер давайте нагадаємо собі деякі заяви Павла. Ось що каже Павло. Він каже: «Адже для мене життя - це Христос, а смерть - це що? Надбання». Далі він каже в тому самому посланні. Він каже: «Щоб познати його і силу його воскресіння і бути спільником у його стражданнях, уподібнюючись його смерті». Що тут хронологічно щось не так? Воскресіння передує стражданню самому, правда? А чого так Павло нам каже? Тому що силу воскресіння ми можемо збагнути тоді, коли ми збагнули силу страждання. Да? Далі він каже: «Ну, я з баптистської церкви, це ви вже зрозуміли. В нас на кафедрах, традиційних церквах завжди написано так: «Ми ж проповідуємо розп'ятого Христа». Далі ми не цитуємо. Але виявляється, це проблема - проповідувати Христа розп'ятого. Чому? Тому що для юдеїв це спокуса, для греків безумство, а саме для покликаних юдеїв і греків Христа Божу силу і Божу премудрість. Адже не мудре Боже є розумнішим від людського, і немічне Боже є сильнішим від людського. Що стається з людиною, для якої спокуса стає силою, а безумство стає мудрістю? Знаєте, що таке спокуса? Це слабкість. Ну, такими простими словами собі можна пояснити. Це просто слабкість. Ви даєте слабкість, так? Ось. Вас на щось випробовують, і ви дали що? Слабкість. Чому для юдеїв розп'ятий Христос - це слабкість? Ну, вони не... Це для них... Це для них камінь спотикання. Вони не можуть це перейти. Ну, вони не сприймали його, вони чекали царя, який прийде, буде правити, а не буде робити. Росія для них переможець. Іншої явки. Ну, дуже проста відповідь. Він не зміг спасти самого себе. Або так. Ну, пам'ятаєте, як вони йому казали? «Спаси самого себе, ми в тебе повіримо». До того вони йому що казали? «Покажи нам знамення, і ми що? Ми повіримо в тебе». Ми ніколи не звертали на увагу на Марка, в якому кожен раз, коли Ісус щось робить, якесь диво, він строго забороняє всім про це розповідати. Чого так? Ну, там взагалі він уникав натовпів, уникав своєї слави, чудотворця. Ну, тому що вони приходили чисто на цей фестиваль. На шоу? На шоу? На видовище? Вони хотіли щось отримати від нього, а він їх не цікавив собі те, що він говорив. Так. Тобто їх цікавили більше дива, ніж він, як особистість. Ми сьогодні приходимо в церкву, тому що ми хочемо щось для Бога зробити, чи хочемо, щоб Бог щось для нас робив? Угу. Да, да. Я думаю, перше. Навіщо? І ти, і ти. Там завжди було це питання. Ага. Навіщо Ісус зробив дива? Ну, мається на увазі, я знаю. О, це хороше питання. Що більшість див зробив він просто було? Про якесь там диво? Ну, чи не більшість, ну деякі точно. Але, але от навіщо він взагалі, якщо він умовно він... А давай, Давид, ти... Мені подобається, що ти питання нам задаєш. А давай своє припущення. Ну, як ти вважаєш, навіщо Ісус робить? Ну, наприклад, хтось каже, для того, щоб продемонструвати, що він Бог. Ви тоді промахнули повністю. Мені здається, якщо б він хотів, він би набагато краще міг би продемонструвати. 100%. 100%. Навіщо він робить дива? Або взагалі, яку функцію дива виконують в його служінні? Ну, допомагає людям. Він зцілює людей. Зцілення, да. Він дає вино. Вино. Спробував. Тобто дива є частиною його служіння. Ну, да, ну. Ну, це для нас це дива. Ось, він постійно якийсь меседж передає в цьому. Ось, коли того розслабленого принесли, він відпускає йому гріхи для початку. О, це цікава історія. Да. І це типу, ну от. Пам'ятаєте, як він каже? Пам'ятаєте, як він каже, що легше? Да. Вибачити, чи сказати: «Встань, візьми ліжко і йду додому». Угу. А як ви вважаєте, а що легше сказати людині? Ну, перше. Ні, але зрозуміло, прощаються гріхи, бо як ти побачиш, що все зробиш? Як це перевірити? Да. Тому і він і робить потім чудо після того, як задав це питання. А що їх більше здивувало, диво чи те, що він відпустив гріхи? Те, що він відпустив гріхи. Угу. Так що тоді легше? Ну, так там там ще потрібно... Там ще потрібно знати контекст в плані того, що там були... Не завжди були присутні фарисеї. Ні, ну там якраз вони були. А там якраз вони були присутні. Там вони були присутні, і контекст дуже простий. Друзі притягнули свого друга на ліжечку в дім, де Ісус проповідує. І він бачить їх віру, не віру того, кого принесли. А їх віра теж була. Напевно. Але ми не знаємо. І він перетворює ось це бажання друзів допомогти своєму другу на глибоке богословське питання для релігійних людей, які посеред натовпу. Чого він на них звертає увагу? Ну, тому що ж ми ж навчаємо натовпу Бога, правда ж? Ну, да. І він звертається до них і каже: «Що легше сказати людині? Встань і йди, чи прощаються тобі гріхи?» І їх збурило не перше, а друге. Тому що, а хто має право прощати гріхи? Де це взагалі має відбуватися прощення гріхів? Ви розумієте, які він пласти навколо своєї особистості підіймає в цьому оточенні? А ви кажете: «Нам все зрозуміло». І тому, куди? Кожне чудо, воно несло якусь ідею. Так, і воно щось комунікує. І воно завжди відповідає ситуації і тому запиту, де воно відбувається, правда? Ну, з тих записаних, по крайній мірі. Тому що, напевно, євангелісти саме це підсилюють. Ну, як казав Іван, каже: «Якщо би все записати, правда?» Я маю на увазі, що це ж те, що показують євангелісти, вони показують з якоюсь... З якимось... Ціллю. Да. От про це ми... Скільки всього там робив Ісус, ми не можемо прямо. Абсолютно. Про це ми будемо... Про це ми будемо... Дякую, Дан. Про це ми якраз будемо і говорити з вами, що на ці речі треба звертати увагу постійно. Чому важливо вивчати для нас? Ось, для вас, як для потенційних лідерів, пасторів, проповідників, саме от історичного Ісуса в Євангелії. Серед євангельських віруючих, незважаючи на особливий акцент на безпосередню віру в Христа і особисті стосунки з Христом, ми ж на це, да? А ми ж, як кажемо, православні, ми які віруючі? Традиційні. Традиційні, да. А що їм бракує? Як ми собі це пояснюємо? Да, особисті відносини, особисті стосунки з Христом, ми кажемо, ось що їм бракує. Їм бракує народження згори. А, ні. Ми про це будемо трошки розбиратися, що мав на увазі Ісус, коли розмовляв з Никодимом. Ось. Але в нас чогось, при тому всьому, що ми робимо на цьому наголос важливий, в нас дуже слабкий інтерес саме до історичного Ісуса. Я хочу, щоб ви почали до понеділка звикати до таких, до такої термінології: історичний Ісус і Христос віри. Предпасхальний Ісус і постпасхальний Христос. Тому що це те, що ми знаходимо в Євангелії. І це те, що нам важко, коли ми вже почали відповідати на ці питання, то ми відповідаємо на питання через призму постпасхального Христа віри. Тобто ми вже через призму воскресіння дивимося на все решту. Треба навчитися розуміти, чого учні не розуміли саме історичного Ісуса. Або чого Євангелія зображають учнів саме такими. Знаєте, чого це важливо? Це щоб ви для себе втіху знайшли в Євангелії. Це для того, щоб ці документи для вас стали сповнені надії. Щоб ви зрозуміли, що Богдан зрозумів. А, виявляється, у Петра були такі самі проблеми, як у мене. Або навіть більші. Та він, у нього взагалі там кондайк був. Да. Ось, тому ми так будемо дивитися на це. Чому важливо вивчати життя саме історичного Ісуса? Ну, по-перше, хоча б тому, що наше богослов'я перетворилося на певну систему вірувань, замість того, щоб формувати певний образ життя. Сьогодні бути християнином - це вірити в певні речі, замість того, щоб вести певний образ життя. Ось чого нам треба вивчати історичного Ісуса. Ми кажемо, якщо я сьогодні вірю ось в це, ось в це і ось в це, то я християнин. Спасенний. То я спасенний. А те, що моє життя не відповідає тому, що я вірю, а кому це цікаво, правда? Я вірю в любов. Вірю. Я вмію любити? Ні. Але ж важливіше вірити в любов, правда? Я вірю в прощення? Вірю. Я вмію прощати? Але кому це цікаво? Я ж вірю в прощення. Ось чого ми повинні повернутися до історичного Ісуса, тому що він нам буде нагадувати, що віра - це не вірити в якусь систему, а це довіряти комусь тоді, коли все навколо вас проти вас. Євангеліє вірити - це не вірити в щось, це довіряти комусь. Ви відчуваєте різницю? Наше богослов'я сьогодні розвіяло радикалізм вчення Ісуса, замість того, щоб його вчення радикалізувало наше богослов'я. Ось чому треба вивчати історичного Ісуса. В нас сьогодні дуже таке, знаєте, комфортне богослов'я. Віра, довіра. Богослов'я, яке замість того, щоби нас змушувало до змін, воно нас заспокоює. Або каже: «Ти не сам змінюєшся, ти від інших вимагаєш, аби вони змінилися». Всі ті, хто навколо тебе, хай змінюються, а мене не чіпайте, правда? Християнин. Ісус більше згоден сьогодні з нашим богослов'ям, ніж ми з його. Так сталося. А це, ну... А знаєш, як це перевірити, Богдане? Вивчати історичного Ісуса. Ну, я маю на увазі, чи згоден Ісус з нашим богослов'ям взагалі? Ну, як ми його проповідуємо. Ну, ми можемо так зробити, щоб він був згоден. Бо мені здається... Мені здається, ми... Да, ми можемо зробити те, що ми хочемо. Знаєш, як каже Сандерс? Підлаштувати Ісуса під своє богослов'я. Сандерс? Да. Я саме про те йдеться. Сандерс каже в своїй книзі, ну, тут треба сміятися, якщо щось було дуже серйозно. А, то ви... Ні, та ми якось... Каже вражаюче, наскільки багато дослідників Нового Завіту, які пишуть книги про Ісуса, роблять відкриття. Виявляється, він був згоден з їхньою власною версією християнства. Тут треба сміятися. Це означає, Єва, що ми сьогодні, коли пишемо книги про Ісуса, то Ісус більше схожий на нас, ніж ми на нього. І що гірше стало? Єва читала трошки іншу версію мого пояснення, да? Дивися, коли вони сьогодні реконструюють християнство, або євангельське вчення, або Ісуса в Євангелії, то він чогось більше відповідає сучасному християнству, ніж тому юдео-християнству першого століття, яке було тоді. Ну, він взагалі... Тобто у всіх наших реконструкціях... Ну, так. Давай я тобі з дуже вумними словами скажу. Вся наша реконструкція анахронічна. Знаєш, що таке анахронізм? Це те, що до історії немає жодного відношення. Угу. Це коли я створив історію, яка до справжньої історії немає ніякого відношення. Придуманий Ісус. Ну, Ісус не був християнином. Ще спробувати якось зайти. Та ти що. Я думаю, просто те, що ви говорите, здається, якщо ви констатуєте факти, то що так має бути. Але ви маєте на увазі... Я маю на увазі протилежне, так. Це не має бути протилежне. Але так. І Сандерс мав на увазі протилежне, так? Тобто він казав, що... Вражає. Він каже вражаюче, так? Наскільки те, що вони відтворюють сьогодні, не має по великому рахунку жодного відношення до того, що було насправді в той час. Ось що хоче сказати Сандерс. Чотко. Ви втомлені, мені здається. Нормально. Нормально? Так. Наш пастор спілкувався колись там з іншим пастором, у них була певна дискусія, і наш пастор каже іншому, каже: «Що ти таке кажеш? Що ти взагалі ніколи не був християнином?» І той в ступор попав. Він каже: «Як це?» Ну, він каже: «Дивись, те, як ти його зараз уявляєш, це те, як протягом часу його намагалися описати, і сьогодні ти з призми свого власного розуміння його описуєш. А коли ми повертаємося назад на 2000 років тому і беремо, як казав Рома, це була людина, це був хлопець, котрий зростав, йому було перша певна кількість років, він там так-так розмовляв з тими, то ходив, оце був Ісус. А не те, що ми сьогодні його собі вигадали, так як нам про нього розказали. Ну да, я з цим погоджуюсь, тому що Ісуса Христа християнином зробили ми з вами. Християнин, це він, так? І апостола Павла, якщо щось, теж. Із фарисеїв християнин. Да, да, да. Я просто цей наробив, знаєте, типу, я не знаю, може він частково правдивий, але типу що... Давай. Тут прямо... Частково. Частково. Прямо такий самий, як ми, він так само, він добрий, він завжди стичить дверей. Вночі. Стоїть вночі. Ну, ти про нас дуже хороший добрий. Ну, якесь таке от, коротше. Часто, ну, якби в мене з того, що проповідується різними медіа, християнство. Ну, дивіться, ми тут будемо намагатися зрозуміти, що історичний Ісус, він частина юдаїзму, але не просто юдаїзму, а певного юдаїзму. Угу. Месіянського. Так Богдан вважає. Він частина юдаїзму другого Єрусалимського храму. Що це за юдаїзм? Це юдаїзм між тим храмом, який відбудований Зоровавелем. Тому що тут треба розуміти, що юдаїзм пережив страшну духовну кризу. Угу. Після зруйнування першого храму. Після зруйнування першого Єрусалимського храму. І він переживе ще одну після другого Єрусалимського храму. Ісус з'являється в між цей період, коли юдеї дуже багато чого переосмислили, геть інакше, ми про це будемо в понеділок з вами говорити. Це цікаво. І не тільки переосмислили, а в цей період з'являється п'ятий стовп вірування в юдаїзмі, який називається майбутній викупитель. Дивіться, дивіться, Богдан. Я не знаю, може хтось з вас уже переживав. Були у вас моменти в житті, коли все, на чому ви будували вашу віру, зруйнувалося? Давайте я трошки забіжу в понеділок. Можна? У нас є ще 10 хвилин. Що таке юдаїзм? В що вірять юдеї? Єдиного Бога. Браво. Перше, це монотеїзм. Перевожу для Єви. Єдинобожий. Тобто вони вірять, що Бог є єдиний. Шма Ізраїль, Яхве Елоху, Яхве Ахад, так? Ну, Авена Елохай, так. Слухай, слухай, Ізраїль, Господь Бог твій єдиний є, так? Угу. В що ще вірять юдеї? Єдинобожий. Вам дуже гарно, ви дуже гарно стартанули. Богдан, ми самі, що підемо. Так, а що, за вас це відповідно? Що вони обрали народ? Започикай, що вони обраний народ. О, браво. Обраний народ, так. Причому народ не просто один з народів, обраний народ. Ким обраний? Богом. Амінь. Супер. Ми згодні. Що ще? Існує закон. Тора. Свинину не їдять. В місті люди? Там майже всі. Можна їсти свинину. Будь не мовчи. Що ще? Заповіді, місія. Місія? Та чекайте, заповіді, місія. Що ще? Є чотири стовпи юдаїзму. Нам ще бракує, Богдан, два. Ну, Богдан, давай. Це закон. Вони є правильні стовпи. Хай думають. Завіти. Подивіться, є Бог, є народ. Пророки. Щось звірне. Щось треба для народа, правда? Земля. Земля. Ну і тоді хто? Земля. Земля, я б не сказав. Земля, земля. А яка земля? Обіцяна. Ким обіцяна? Самим Богом. Да. О, я знаю, четверте. І четверте, давай. Заповідь? Так. І що регулює це все? Тобто що говорить про те, що є Бог, в якого є народ, в якого є земля? Завіт. А що таке завіт? Це домовленість. Домовленість між ким? Богом і людиною. І народом. Ну, народом, так. Да? Ну. Завіт, браво. Коли сталося вавилонський полон? Угу. Що сталося з віруванням в єдиного Бога? Стало багато богів вірування у народах. За що їх віримо? Ви ж в курсі, що в кожного народа є свої боги або боги, правда? Да. Коли Вавилон напав на Ізраїль, якщо ізраїльський Бог сильніший від вавилонських богів, то він мав що? Захистити. Він мав захистити або зберегти народ від вавилонського нападу. Він їх зберіг? Він попереджував. Чи він надіслав народ вавилонський? Ви читали пророка Вакума? Надіслав. Але що відбувається в їх головах? Що щось з нашим Богом не так, правда? Тому що він мав нас захистити. Але він нас не захистив. То чи з нашим Богом щось не так? Чи з нашим розумінням нашого Бога щось не так? Тепер. Тепер. Коли народ знову стає після полону ким? Рабами, правда? Угу. Тобто вони втратили статус народу. Вони знову захоплені в полон. Ви проходили лекції з Радиславом Івановичем? Так. Після них, давай. Він вам показував, що можна читати Старий Завіт від Вавилону до Вавилону. Так. Кого з Вавилону покликав Бог? Авраама. Звідси починається гарна історія, правда? Угу. Куди народ сам себе привів? В Вавилон. Правда? Так. Тобто Вавилон стає ось такою віхою переосмислення. Пам'ятаєте, ми з вами трошки раніше говорили, що каже Матвій? Від Авраама до Давида 14, від Давида до Вавилона. Тобто ці всі поділи, вони критичні. Угу. Тому ми тут дивимося на Вавилон як на щось, що відбувається. У Вавилоні народ перестає бути народом, вони стають ким? Рабами. Рабами кому? Вавилону. А що стається, друзі, з землею? Втрачається. Запустів. Вона не тільки втрачається, вона руйнується. Угу. І руйнується не тільки земля, руйнується на землі що? Святий город Єрусалим, а в Святому городі Єрусалимі руйнується що? Святе місце, храм. Тому що храм - це де Бог перебуває серед свого народу. Ви розумієте, що відбувається у свідомості народу? Все, на чому ми що? Ми що стояли, базувалися, все зруйновано. Бог нас не спас, ми знову раби, земля зруйнована, щось з нашим договором пішло не так. Хтось свою частину не виконав. Тепер, коли вони опинилися в Вавилоні, вони починають розуміти глибоку правду. А правда звучить так: ми в Вавилон себе самі привели. Чим ми себе привели в Вавилон? Тим, що ми не виконували те, що ми домовилися з Богом, правда? Так, час. Але тепер питання: а ми можемо себе самі з Вавилону вивести? Якщо ми самі себе з Вавилону вивести не можемо, на кого нам розраховувати? На Бога, на перше. На перше. На кого нам тепер, до кого нам тепер треба звертатися? До царя. Що ще народжується у Вавилоні, друзі? У Вавилоні народжується дуже важливий жанр літературний, який називається Апокаліпсис. Тут з'являються такі пророки, як Даніїл, правда? З'являються такі пророки, як Єзекіїль, з'являються такі пророки, як Захарія, якими потім буде пронизана яка книга в Новому Завіті? Откровення. Що таке Апокаліпсис? Апокаліпсис - це коли людина створила проблему, яку вона сама не може вирішити. І коли людина сама не може вирішити проблему, яку вона створила, на кого вона розраховує? До кого вона звертається? На кого вона починає сподіватися? Вона сподівається, що Бог якимось дивом втрутиться в людську історію і що? Все змінить. Тепер це буде Бог робити безпосередньо? Чи це він буде робити за посередництвом когось? Друзі, з цього моменту починає в юдаїзмі бути п'ять стовпів. Без Вавилону немає п'ятого стовпу. Тепер розумієте, чого для Матвія важливо? А від Вавилону 14 до кого? До Христа. До Вавилону немає Христа. Христос з'являється де? У Вавилону. Тобто у Вавилоні народжується ось цей п'ятий стовп - це майбутній помазаник Божий, який нас має що? Звільнити. А хто першим в історії Ізраїля стане цим помазаником? Ви в курсі, що в пророках язичницькі царі називаються месіями? Да, так. Кір, так? Кір. Тому що помазаник - це той, кого Бог обрав для того, щоб він виконав Божу місію або Божу волю. І ось цього... Коли писали до Вавилону, вони не мали цього наративу? Цей наратив вже є в той. Ну то ми ж про це. Да, але що ми маємо на увазі? Що вкладалося юдеями в цей наратив? Тому що до цього, до цього юдеї в цей наратив вкладали себе. Коли ви сьогодні читаєте, як християни, 53-й розділ Ісаї, то що ви там бачите? А що там бачать юдеї? Себе. Ви розумієте? Це не означає, що його не було в наративі. Це означає, що ми туди вкладаємо в цей наратив. З ким ми цей наратив ототожнюємо? Ось про що йдеться. Але вже з цього моменту це починає набувати такого розвитку, ми з вами побачимо. І завжди ось цей майбутній помазаник, він буде або схожий на Мойсея. Чому на Мойсея? Тому що Мойсей звільнив. Або на Давида. Чому на Давида? Ну тому що Давид побудував щось, правда? І в залежності від історичного контексту буде домінувати один або інший образ щодо майбутнього. Або на Йосипа. Щодо майбутнього помазаника. Чотири години. Все чудово. Давид, в тебе питання? Да, тобто як я правильно зрозумів? Тобто царі юдеї рахували царів месіями, правильно? Чи інколи, чи як? Тобто умовно в мене питання, чи... Потенційно. Чи могли, наприклад, Давидові бачити месію? Так. Угу. Не шукали месію. Так. Але умовно до першого моменту, який умовно заперечує? Ну, не знаю, умовно там Давид впав. Тобто помазаний Машіах, да, Богдан нам тут допоможе. Машіах - це той, кого Бог обирає для виконання його завдання. Бог настільки великий і настільки мудрий, що він це може зробити з будь-ким. Ну да, але це дуже широке. В книзі пророка Даніїла, навіть коли царі впадають в цю спокусу думати, що вони всемогутні, і що вони вершать історію людства, ось тоді починається сюрприз для цих царів. Розумієш? Тому що в царя є ось ця спокуса, якщо його Бог вчора використав, він може думати, що Бог тепер його буде використовувати постійно. І він починає дещо робити від себе, але думати, що він ще робить щось від імені Бога. Ну окей. Да. Просто ми звикли, напевно, до того, що коли людина чує Євангеліє, чує Ісус Христос, то це Христос для неї як ім'я собственне, ім'я власне. І тому в нашому мисленні навіть не відгукується, ну, якщо вона не сказала, то як воно може відгукуватися, що це слово було і до Христа, і воно мало певне значення. І тому тут не то, що це занадто широке щось, це ми його звузили настільки, що окрім того, що ми хочемо, ми не можемо побачити. А воно було. Це перше. І ще треба тут додати Б. Це було А. Угу. А Б - це те, що був певний розвиток розуміння цього. Угу. І певна історія розвитку, завдяки якій розуміння поглиблювалося, розширювалося і набувало нових сенсів. До того, що ми з вами побачимо, що коли з'являється Ісус, то всередині юдаїзму є досить суперечливі ставлення і розуміння того, яким він має бути. І тому релігійні люди будуть дуже довго ходити і дуже прискіпливо спостерігати, чи в Ісусі те, що він робить і говорить, співпадає з тим, що вони собі на уявляли, правильно? І ви знаєте, що буде саме цікаве? Що щось буде співпадати, а щось ні. Ось що їх буде дратувати постійно. Навіть учні кажуть, чи не в цей час. Вони вже знають, що він... І учні, ну, учні дуже схожі на фарисеїв, так? Вони вже знають, що він месія, він вже помер, він вже воскрес, ось іде на небо, а вони кажуть, чи не в цей час ти будеш відновлювати царство в Ізраїлі. Тобто вони вже знають, хто він, але все одно ці наративи, вони все одно йдуть ще. Тому що, ну, ми з вами будемо боротися в Євангеліях ось ще. Що коли ми погодилися йти за Ісусом, то ми собі його на уявляли ось так. І ми будемо шукати постійно, чи він відповідає тому, що ми собі на уявляли. А насправді учнівство - це не про стверджуватися в своїх попередніх уявленнях, а це змінювати, трансформувати ці уявлення у відповідності до того, що нам відкриває Євангеліє. Амінь? Амінь. Ну тоді, друзі, в зумі, я там бачу, вже тільки Анастасія залишилася. Ну тоді тим вірним друзям зумі. А ось. Бо він бамбура з нами. Які, які, да, не здалися. Бамбура, привіт. Своє. Свою віру. Добре, Анастія, все тоді, до понеділка. Дякуємо, до понеділка. Да, з Богом. Алілуя. Останню фразу повторити. Учнівство - це не стверджувати свої уявлення.